Свекруха у мене з дуже складним характером. Не можна сказати нічого, щоб вона не образилася.
Постійно щось вигадує, що мало уваги їй приділяємо, коли гостює у нас. То онуки не так люблять бабусю, як її подруги.
Я дуже втомлююся, коли приїжджає свекруха, їй не догодиш, особливо з обідом. Відразу починає вчити, розповідати, як її всі хвалять, що все готує смачно.
Я одного разу і запропонувала допомогти мені на кухні, але вона дуже обурилася, сказавши: «я ж у гостях!». Але ще гірше, що вона завжди привозить подарунки, які нікому не потрібні.
Мати чоловіка любить в’язати, тому щоразу привозить нам свої вироби. І перед її приїздом я шукаю светри та кофтинки всій родині, щоб свекруха бачила, що ми носимо подаровані речі.
Але діти дорослішають і їх все складніше вмовити на таке. На цей раз свекруха запитала: «А де мої серветки, які я тобі подарувала?».
Я одразу зрозуміла, що сварк не уникнути. Намагалася вигадати, що я після прибирання забула їх на меблі розкласти, але свекруха зажадала знайти і показати їй.
А я їх просто викинула, думала, що вона забуде. Як вона не розуміє, що такі серветки були в радянських сервантах, а зараз це вже ні до чого?
— Мамо, ну чесне слово, ти ж могла б іноді... ну, не приходити. Просто посидіти…
— Опинилася я зараз між двох вогнів, — гірко зітхає Катерина в розмові з подругою.…
Хоч якою б довгою та лютою не була зима, а вона потихеньку відступала. Ще трималися…
Олена стояла біля плити в тиші ранкової кухні. На ній була м’ята піжама, волосся недбало…
Коли Наталка зібралася заміж за хлопця з села, батьки спочатку дуже переживали і навіть намагалися…
— Ну так, я у вас гроші брала, — нахабно зиркнувши, заявила Зарина своїй невістці.…