Я не можу більше жити зі своєю дружиною, вона мені не подобається, не можу і не міг говорити їй компліменти, я вважав і вважаю, що нема за що, якби не син, я пішов би від неї вже давно

Мені 45 років. Я був одружений кілька разів. Є діти від різних шлюбів. В даний час я одружений з жінкою, яку ніколи не кохав по-справжньому.

Ми разом уже близько 16-17 років. Ми маємо сина, якому 15 років. Я не можу більше жити зі своєю дружиною. Все, що вона не зробить, мене просто дратує!

Я вважаю її трохи неосвіченою, хоча я сам і не такий вже освічений, як хотілося б мені. Коли ми були молодші, мені подобалася її зовнішність, але все одно я соромився бути з нею на людях.

Вона не красуня, але й не страшна. Весь час, який я з нею, я їй зраджував. Вона здогадувалася про мої пригоди, але я ніколи навіть і не думав розлучитися з нею через небажання залишити свого сина без батька.

Останні 5 років ми жили разом за кордоном, і я не мав можливості походів ліворуч. І я, і вона перестали стежити за собою, і я і вона додали у вазі.

Близькість для неї, як на мене, стала неважливішим у нашому житті. А мені навпаки. Я почав відчувати, що інтерес до бажання проводити час в ліжку став пропадати.

Точніше не до близькості, а до близькості зі своєю дружиною. Я не можу більше жити зі своєю дружиною, вона мені не подобається.

Якби не син, я пішов би від неї вже давно. Нині ми живемо порізно. Постійно спілкуємося, передзвонюємося.

Але я не можу і не міг говорити їй компліменти, я вважав і вважаю, що нема за що! Зараз моя дружина живе цілком самостійно і не потребує моєї допомоги та опіки, яку я надавав весь час.

Я жити з нею не можу і покинути не можу через сина. Як зробити правильно, не знаю. Зовсім заплутався, допоможіть порадою.