Ми жили разом 5 років, у побуті притерлися, все було добре, дбали одне про одного, у вихідні прогулянки в парку з собакою, шукали нові місця, враження. Але це здавалося лише оболонкою, ілюзією щасливого життя.
На третій рік життя зникла близькість, а в моє життя увійшли ігри, звідси і безпричинна агресія, вічне невдоволення чимось і стрімкий набір ваги. Вона завжди намагалася реанімувати наші стосунки, кілька разів записувалися до тренажерних залів, але за рік ходили один раз, бо я завжди знаходив причини не піти через свої лінощі.
Через захоплення іграми, я завжди був агресивний, не слухав дружину, тому що просто розум був затуманений пляшкою і ставками. Все йшло до найгіршого результату, він і стався.
Дружина дізналася про ігри, але вперше пробачила, давав обіцянку, що зав’язав, але почав знову і кардинально життя тоді не змінив. Мабуть, так сталося тому, що примирення прийшло швидко, і все повернулося, як було.
Зараз інша ситуація, я навіть не намагався якось пояснити свою поведінку, вона просто не піддавалася ніяким поясненням, просто ніби розплющились очі і я подивився на себе, свою поведінку, зраду з боку, і сам собі став противним.
Дружина жити зі мною більше не захотіла, я зібрав свої речі і поїхав, я розумів, наскільки я їй гидкий і наскільки боляче їй зробив. Тепер живемо порізно, я змінив думку, до ігор на огиду, почав займатися собою, почав бачити красу навколо, виробляю позитивне мислення та будую плани.
Але важкий тягар від своїх вчинків, і як я не цінував стільки років зі своєю коханою, висить на серці, щоранку зізнаюся в коханні в повідомленнях. Я дуже хочу повернути кохану, але не знаю, чи вона зможе мені пробачити і спробувати побудувати нові відносини зі мною.
— Мамо, будь ласка, не відвозь нас цими вихідними до бабусі! Вона нам гратися не…
— Чоловікові дитину не дають узагалі, — розповідає Вероніка подрузі. — Ну, правильно, батько ж…
— Я навіть і не думала зводити когось. Мені самій гидко, коли когось із кимось…
— «Тепер я твій чоловік. І, як нормальний чоловік, тепер несу відповідальність за тебе. За…
— Просто не можу більше так, — каже Алла, мало не плачучи, найкращій подрузі. —…
— У мене з Сашком, моїм сином, ще з першого класу договір: уроки він робить…