– Я втратила в цьому проклятому світі все, що могла! – кричала бабця. – І тепер ви позбавляєте мене останньої радості? Я що, мало плачу? І вона, витягнула пачку грошей

Одного разу худа, брудна кішка зникла. Бабуся-мільйонерка, не знайшовши свою улюбленицю, влаштувала скандал. Вона кричала і кидала на підлогу тарілки. Усі офіціанти, кухарі та господиня намагалися заспокоїти її й пояснювали, що її улюблениця ось-ось з’явиться.

– Я втратила в цьому проклятому світі все, що могла! – кричала бабця. – І тепер ви позбавляєте мене останньої радості? Я що, мало плачу? І вона, витягнула пачку грошей…

Бабуся збирала гроші останні десять років. Збиралася після виходу на пенсію відкрити крамничку у своєму маленькому будиночку з невеликим палісадником на задньому дворі.

Будиночок був майже за містом, і всі родичі крутили пальцями біля скроні. Ну хто туди буде їздити? Але вона була дамою впертою і вірила у свій план.

Ні, не продовольчий магазин. Це було не потягнути. А крамницю люльок і курильного приладдя, що додається до них. Позаду будиночка вона поставила кілька столиків під деревами в тіні й купила кавомашину.

Ще самостійно викопала велику яму і завела там золотистих коропів. Коропи, як магніт, притягували котів і різних птахів. Коли пенсія все ж таки почалася, як невідворотний факт, вона отримала дозвіл на магазин і почала розклеювати по місту оголошення. Усі сміялися. Ну хто поїде за місто?

Так і було. Магазин стояв порожній, наповнюючи її душу страхом, свідомістю краху своїх надій і безвихіддю. Але одного разу…

Заможний чоловік, який опинився тут зовсім випадково, проїздом, побачив вивіску. Він зупинився і вирішив подивитися, які ж трубки можуть продаватися в цій глушині. Зайшовши до невеликої крамнички, він втупився у вітрини.

Господиня, стримуючи тремтіння в руках і душі, привітно привіталася з ним і запропонувала йому філіжанку кави на задньому дворі, де він і може скуштувати трубки. Це було щось нове.

Чоловік з цікавістю подивився на неї та повернувся до вітрин. Вони зацікавили його. У господині явно був смак. Вона виставила на продаж трубки дуже дорогі, ручного, штучного виготовлення.

Обравши пару і купивши все необхідне, чоловік залюбки вирушив на задній дворик, посидіти, відпочити і спробувати те, що він обрав. Господиня літала навколо нього чайкою.

Чоловік дивився на коропів, що хлюпалися у воді, і потішався над котами, які намагалися зловити величезних риб. Він чудово провів час. Про що й розповів у своєму дорогому клубі, який відвідував у вихідні.

Йому не повірили. Ну, справді, що можна побачити за містом у маленькому будиночку? Але на наступні вихідні деякі члени елітного клубу, не змовляючись, поїхали в цей магазин.

І в господині додалося клопоту. Довелося замовляти таксі, щоб привезти з ресторану смаколики та напої для звиклих до розкоші членів клубу. Але їм сподобалося.

Тиша. Спів птахів. Шелест листя і плескання коропів у воді. І смішні коти, які випрошують смаколики. Господиня спершу хотіла прогнати пухнастих жебраків, але…

Один із членів клубу сказав їй, що вона не має жодного права це робити. Оскільки, це частина їхнього відпочинку. І жінка почала підгодовувати котів і кішок, а також ворон і докучливих граків.

Вона висадила кущі та деякі дерева вздовж паркану. І невдовзі будиночок і палісадник зі столиками позаду нього перетворилися на подобу заростей.

А асортимент трубок зростав. Не по днях, а по годинах. Вона замовляла дорогі елітні вироби. Можна сказати, з каталогу. Коштували вони шалені гроші. Але тримати їх у руках було одне задоволення.

І незабаром елітний клуб мільйонерів, куди й вступити було неможливо для сторонніх, поступово перекочував у маленький будиночок за містом із буйними заростями на задньому дворі.

Давно вже було зроблено прибудову, де кухарі й готували смаколики, а офіціанти, одягнені з голочки, розносили замовлення. Офіціанти не говорили. Вони завжди мовчали та слухали.

Такою була чергова фішка, придумана господинею. Це подобалося мільйонерам. Їх слухали мовчки і з повагою. Відвідувачкою цього закладу стала одна дуже вередлива і вибаглива бабуся-мультимільйонерка.

Її боялися всі члени клубу. Колись вона була жорсткою власницею бізнесу і змогла розорити не одну людину. Але тепер їй хотілося тільки відпочинку, уваги й тиші.

Що вона й отримувала з надлишком у цьому місці. Усі вихідні магазин був зачинений і працював тільки на елітних замовників, які проводили весь час на задньому дворі в розмовах.

Старенька здружилася з однією абсолютно худою і брудною кішкою. Та забиралася на стіл і, сівши поряд із мільйонеркою, слухала її розповіді.

Прийшовши вранці та зайнявши свій столик і зручне шкіряне крісло, бабуся кликала свою улюбленицю, і починалася довга розмова про минуле. Але одного разу…

Одного разу драна, худа, брудна кішка зникла. Бабуся-мільйонерка, не виявивши свою улюбленицю, влаштувала скандал. Вона кричала і кидала на підлогу тарілки. Усі офіціанти, кухарі та господиня намагалися заспокоїти її і пояснювали, що її улюблениця ось-ось з’явиться.

– Я втратила в цьому проклятому світі все, що могла! – кричала бабця. – І тепер ви позбавляєте мене останньої радості? Я що, мало плачу? І вона, витягнувши пачку грошей, кинула її на стіл. Після чого впала в крісло і, закривши обличчя руками, заридала.

Господиня викликала п’ять таксі й, посадивши в них майже всіх офіціантів і прибиральниць, сіла сама теж. Вони поїхали шукати драну, худу кішку. По всіх притулках. Вони об’їхали все місто.

І знайшли-таки! Вони знайшли кішку в останньому, найбіднішому притулку, куди її й привезли вчора ввечері. Витягнувши пачку купюр, господиня магазину силоміць встромила їх у руку однієї з працівниць і попросила передати їй негайно нещасну тварину.

Пробурмотівши щось про необхідність заповнити документи та отримавши ще грошей, жінка відкрила клітку і передала з рук на руки брудну кішечку, дивуючись, чим та така цінна.

Вручення кішки в руки бабусі-мільйонерки відбулося при повному параді. Офіціанти, кухарі, прибиральниці та господиня йшли під музику доріжкою. Усі відвідувачі, що сиділи, встали й вітали їх оплесками.

Бабуся схопилася і, впустивши слухавку і сумочку з грошима, схопила свій пухнастий, худий і брудний скарб. Вона, ні слова не кажучи, пішла з кішкою на руках до своєї машини. А через тиждень…

Через тиждень бабця з’явилася в супроводі розкішної ніжно-білої красуні на повідцю з бантиком на шиї. Зайнявши своє законне місце, вона сказала:
– Матильда, сідай на своє місце.

І Матильда, яка зовсім недавно була просто драною, брудною і худою кішкою, сіла на стіл і муркотіла. Бабуся про всяк випадок прив’язала повідець до крісла і почала роздмухувати нову люльку.

Решта членів клубу, які спостерігали за нею, стали підтягувати до себе знайомих котів і кішок, бо… Бог його знає, чесне слово. Ти, може, і мільйонер. І член елітного клубу. Але ось звик ти до цього пухнастого паршивця, а завтра прийдеш – і його немає. А так не можна. Тому що, мільйонери, вони незвиклі до такого.

Тому котів, кішок і навіть кількох ворон розібрали по домівках. І господині терміново довелося підвозити нових зі смітників. Що, втім, проблемою не було.

Коти з подивом дивилися і не вірили своїм очам. Особливо, коли їх годували такою їжею, що й деяким людям не спробувати. Місце стало дуже відомим.

Втім, у вихідні потрапити туди абсолютно неможливо. Усе замовлено на роки вперед. Мільйонери та члени елітного клубу не люблять сторонніх. Але в інший час…

Приходьте, хто забажає. Якщо, звісно, у вас є гроші на дорогі трубки та відповідну кухню. І може… Може, якщо ви сподобаєтеся господині, вас навіть проведуть на заднє подвір’я і посадять поруч з озерцем із коропами. Як виняток.

Для звичайних відвідувачів столики стоять попереду будинку. Але й там не проганяють котів, песиків і птахів. І ви зможете насолодитися тишею, цвіріньканням і нявканням.

А ще розкурите люльку на здоров’я. І забудете про всі турботи й проблеми. І вам обов’язково захочеться ще раз відвідати цей заклад.
Не соромтеся.

Приходьте зі своєю трубкою. Господиня хороша жінка і не скаже вам ні слова. Вона дуже добре розуміє, що таке безгрошів’я. Головне, замовте філіжанку кави й погладьте кота.

І я вам гарантую, що круасан і парочку тістечок вам принесуть коштом закладу. Про що це я? Ах, так. Багаті теж плачуть. Але мені чомусь хочеться, щоб менше плакали бідні. Хоча, у кожного своє розуміння. І не мені вирішувати…