Я з батьками живу в їхній двокімнатній квартирі, ми обидва працюємо, зарплатня в чоловіка 30 тис гривень, в мене близько 20 тисяч гривень

В мене така ситуація. Моєму коханому 36 років, мені 30 років, зустрічаємося вже 2 роки.

Я дізналася, що чекаю дитину. І він не проти залишити дитину і не заперечує проти того, щоб взяти мене заміж.

Але у нас при цьому буде лише гостьовий шлюб. Це він навіть не хоче обговорювати.

Має трикімнатну квартиру 105 квадратів, гарний ремонт, подарований батьком, який давно живе в Німеччині. Його мати живе в Одесі у своїй однокімнатній квартирі.

Я з батьками живу в їхній двокімнатній квартирі. Ми обидва працюємо, зарплатня в чоловіка 30 тис гривень, в мене близько 20 тисяч гривень.

У нього в квартирі вітальня, спальня, кабінет – бібліотека. Він каже, що звик жити один та й дитячу ніде обладнати.

Я не знаю, як бути, адже батьки мене не зрозуміють, суспільство буде засуджувати. Загалом соромно.

Мої батьки постійно сваряться з моїм коханим. Бабуся живе в селі, коли дізналася про це, в неї стався напад.

Я постійно переймаюся, а як же на весіллі то в очі людям дивитись. Весілля оплачує свекр, мої батьки та мати чоловіка зробити вигляд, що не будуть в цьому брати участь.

Я більше не можу чекати, мені вже 30 років, потрібно ще встигнути виховати дитину. Загалом не знаю, що робити.

Чоловік каже, що кожен день допомагатиме, буде приходити і 2-3 рази на місяць я зможу з дитиною жити у нього по кілька днів. Якщо кіт звичайно не становитиме небезпеку для дитини.

Щодо грошей він заявив, що готовий до 1,5 річчя дитини половину витрат компенсувати. Другу половину брати з дитячих виплат, декретних та допомоги моїх батьків, бо вони давно мріють про внучку.

Після 1,5 років якщо з дитиною все добре то мені потрібно буде йти на роботу і приблизно на половину часу він готовий сам з дитиною проводити, тому що він працює на батька віддалено з дому. Ваша думка? Чи потрібно погоджуватися на такий шлюб?