Прожили разом із дівчиною майже три роки. Вона у всіх відношеннях позитивна людина, але постійно говорила про шлюб. Я з самого початку наших стосунків сказав, що не одружуся до 30 років (зараз мені 27), але вона заявила, що не бажає бути у статусі коханки.
Приходжу з роботи, а вона пакує свої речі в коробки. Я спитав, навіщо вона це робить. Отримала відповідь: «Повертаюся до батьків, поки ти не передумаєш».
Я мовчки почав допомагати їй збирати речі, це розлютило її ще більше. Почала мене ображати, сказала, що ніколи не кохала мене.
Мені прикро, що так розлучилися, але не відчуваю своєї провини. У нас спочатку був договір, та й можна було потерпіти ще три роки! Але їй чомусь хотілося статусу заміжньої жінки.
Почуття пропали від її слів на мою адресу. Правду кажуть, що від кохання до ненависті один крок.
— Мамо, та заспокойся ти вже! — намагалася заступитися за бабу Тоню донька, але Женя…
— Оленко, а може, млинчиків? — лагідно спитала бабуся, зазираючи дівчині в очі. — Ні,…
Я завжди, знаєте, з якоюсь тихою ненавистю чекала свій день народження. Не тому, що роки…
Знаєте, Валентина — жінка рішуча. У неї все по поличках, усе до ладу. І зараз…
Те, що кота треба забрати, ні в кого й сумніву не виникло. Світлана Петрівна мала…
Якось увечері в квартирі Свічкарів пролунав несміливий, якийсь навіть тремтливий дзвінок у двері. — Пізнувато…