Як подумаю, що спочатку потрібно набрати десяток кілограм, носишся в лікарню щотижня (суцільні аналізи, обстеження), потім пекельні страждання, фігура безповоротно зіпсована, спиш по 3 години на день, часу на себе зовсім немає, дитина репетує, груди болять, памперси

Сподіваюся на розуміння та обґрунтовані відповіді, а не просто поради «ти винна, бо всі так роблять». Мені 23 роки, чоловікові 33 роки.

У стосунках ми четвертий рік. Нещодавно побралися. І, звичайно, кохаємо одне одного.

Проблема в тому, що він хоче дітей. Каже, що у нього відповідний вік та всі можливості у нас є (фінанси та житло).

А я не хочу дітей. Як подумаю, що спочатку потрібно набрати десяток кілограм, носишся в лікарню щотижня (суцільні аналізи, обстеження), потім пекельні страждання, фігура безповоротно зіпсована, спиш по 3 години на день, часу на себе зовсім немає. Дитина репетує, груди болять, памперси.

Загалом, ще довго можу перераховувати мінуси цього рішення (завести дітей). Я у цьому тільки мінуси і бачу. І я цього не хочу.

Я молода і красива дівчина, струнка, йду кар’єрними сходами, мрію почати свій бізнес і рухаюся в цьому напрямку. І я не хочу все це втрачати заради мінусів, описаних вище.

Моє питання: «як почати думати, що «діти це добре»? Як зрозуміти, що є ще плюси? Що діти – це не хрест на собі.