У нас є особистий дитячий майданчик, на який ми не пускаємо інших дітей. Коли ми купили будинок, то вирішили зробити гарний та зручний майданчик дітям. Поставили гірку, гойдалку та столик з лавочками, пісочницю, а влітку та будиночок виносимо.
Дітлахи в захваті і ми раді, що все поруч і не треба ходити гуляти на територію садка. Наші друзі приходять з дітками, і виходить чудова компанія.
Але як завжди є люди, які вважають, що майданчик, для всіх діток, і вам що шкода? Так шкода! Коли ми запропонували організувати суботник і прибрати пустир, поставити там колеса, зробити пісочницю, поставити гойдалку від нас, нас ніхто не підтримав, прийшли тільки ми, сусіди ліворуч і праворуч і куми.
Решта народу клацала насіння і спостерігала за нами. І ніхто навіть віник у руки не взяв. Ми запропонували хоча б вкопати колеса, а то там вічні перегони машинами (ні, проїзду ми не заважали), посадити квіти.
Тож один чоловік сказав, що навіщо це треба. І ось учора саме цей товариш обурився, що ми, дражнимо інших діток своїм майданчиком. І його синові теж хочеться прийти та пограти.
На запитання, а чому спільними зусиллями йому не хотілося зробити майданчик для дітей, він відповів, що втомився на роботі. І нам треба пускати всіх дітей у гості та не скаржитися. Я таке чула ще від однієї матусі.
Я в шоці! Ми паркан поставили кований та облицьований цеглою, так що видно майданчик та частину двору. Ось діти й тікають подивитись.
Жаль іноді ставати, але робити прохідний двір і загальний майданчик я не хочу. Та й люди поряд живуть не бідні. Просто дивні якісь і нахабні.
— Мамо, ну чесне слово, ти ж могла б іноді... ну, не приходити. Просто посидіти…
— Опинилася я зараз між двох вогнів, — гірко зітхає Катерина в розмові з подругою.…
Хоч якою б довгою та лютою не була зима, а вона потихеньку відступала. Ще трималися…
Олена стояла біля плити в тиші ранкової кухні. На ній була м’ята піжама, волосся недбало…
Коли Наталка зібралася заміж за хлопця з села, батьки спочатку дуже переживали і навіть намагалися…
— Ну так, я у вас гроші брала, — нахабно зиркнувши, заявила Зарина своїй невістці.…