Якщо моя дружина була з якоїсь причини на мене сердита, то після гучної сварки, вона мала звичку зі мною не розмовляти тижнів зо три, але це мене не зупинило, дуже вже сподобалася мені дівчина, знав, що неправий, що старший за неї, але нічого не міг з собою вдіяти, ми обмінялися номерами телефонів, але я не поспішав їй дзвонити, думав, що на відстані моє захоплення пройде

На весіллі своєї племінниці познайомився із її подругою Вікою. Я був із дружиною, та й вона була не одна. Кілька разів запрошував її танцювати, доки дружина не зробила мені зауваження.

Потім сказала, що нам час іти додому. Я відмовився, і вона пішла сама, хоча знав, що вдома на мене чекає скандал.

Якщо моя дружина була з якоїсь причини на мене сердита, то після гучної сварки, вона мала звичку зі мною не розмовляти тижнів зо три. Але це мене не зупинило, дуже вже сподобалася мені дівчина.

Я знав, що неправий, що старший за неї, але нічого не міг з собою вдіяти. Ми обмінялися номерами телефонів, але я не поспішав їй дзвонити, думав, що на відстані моє захоплення пройде.

Віка подзвонила першою, і ми домовились зустрітись. Познайомилися ближче, виявилось, що у нас багато спільного.

Але зважитись на щось серйозне, я не міг. У мене сім’я та й вона давно живе з хлопцем цивільним шлюбом. Домовилися про нову зустріч, але вона не прийшла.

Через тиждень вона поїхала відпочивати, звичайно ж, не одна. Не приховую, мене це чомусь зачепило, у мене наче було право на ревнощі. Щодня я чекав, що вона подзвонить, і коли вже втратив будь-яку надію, вона зателефонувала і сказала, що все добре обміркувала і нам не можна бути разом.

Вона не хотіла руйнувати мою родину і незабаром вийшла заміж. Більше її ніколи не бачив. Образи у мене на неї немає, залишився лише біль розлучення та відчуття самотності. І ще спогади.

Але в одному вона була не права, що не хотіла заважати моєму сімейному життю. З дружиною ми незабаром розлучилися.

За іронією долі, вона незабаром вийшла заміж за людину, з якою вона мала роман уже більше року. Що це, випадковість чи покарання?