Рита та Віра товаришували з першого класу. Усі десять років вони просиділи за однією партою. Після школи їх зв’язок не перервався, вони постійно бачилися, в один і той же рік вийшли заміж, і через рік у кожної народилася донька, а ще через п’ять років – у них з’явилися сини.
Але сімейне життя наших героїнь складалося по-різному. Рита мала вкрай незалежний і рішучий характер, дізнавшись про зраду чоловіка, вона відразу подала на розлучення.
І хоча м’якша і ніжніша Віра переконувала подругу почекати, змінити гнів на милість, пробачити чоловікові, який у ногах валявся. Каявся, клявся, що це вийшло випадково після корпоративу, але Рита твердо стояла на своєму і чоловіка не вибачила.
Так Маргарита стала жити разом зі своїм старим батьком та двома дітьми. Після розлучення вона дивилася на всіх чоловіків із підозрою, вважала всіх зрадниками та не вірила нікому.
Вона і Віру попереджала бути обачною, вважала, що її Олександр веде надто вільні розмови з іншими жінками, що в нього надто грайливі очі і він зовсім не цінує свою дружину.
Віра завжди сміялася, почувши попередження подруги, вона казала, що Марго надто підозріла і, обпікшись на молоці, дме на воду. Вона кохала свого чоловіка беззавітно і хотіла прожити з ним усе життя.
Одного літа відключили гарячу воду і в багатьох матерів виникли проблеми з купанням дітей, адже якщо немає чоловіка, здатного відвести хлопчика в лазню, мати повинна якось сама вирішувати цю проблему.
І Рита придумала вихід зі становища, вона вирішила ввечері зняти номер із ванною в найближчому банному комплексі, щоб помити там спочатку чотирирічного Сергія, а потім дев’ятирічну Тетяну, а потім уже й самій помитися без проблем.
Черга в номери була велика, і діти, що втомилися за день, притулившись до матері, задрімали. Рита нетерпляче дивилася на двері номера, рахуючи хвилини.
Раптом двері відчинилися, і звідти щасливий і веселий вийшов Сашко, чоловік Віри. Рита навіть піддалася вперед, бажаючи привітати подругу, але за Олександром вийшла зовсім незнайома молода жінка.
Вона по-хазяйськи взяла чоловіка під руку і трохи притулилася до плеча, щось відверте прошепотівши йому на вухо.
Риту немов окропом ошпарили:
– Бідна моя Віра! – промайнуло в неї в голові, – твій чоловік такий же негідник, як і мій, як і взагалі всі чоловіки. Він тебе обманює! Має коханку, а можливо, що й не першу. І як хитро влаштувався, пішов у лазню, помитися і любовні втіхи отримати заодно.
Задоволена пара пішла, а Рита й сама не пам’ятала, як вона миттєво помила дітей, миттєво обмилася сама і, зібравши речі в купу, помчала додому. Там вона швидко нагодувала сина і дочку, відправила їх на кухню пити чай і почала швидко розбирати речі, подумки вигадуючи, що сказати подрузі в цю чорну для неї годину.
– Ти що така сполохана? – здивовано запитав її батько. – Щось трапилося? Ти прийшла, а на тобі обличчя нема.
– Тато, – трагічним голосом промовила Маргарита, – сталося жахливе! Сашко нахабно зраджує Вірі. Я бачила його, як виходить з номера в лазні з іншою жінкою. Вони такі щасливі і задоволені вийшли звідти, обійнявши і під ручку пішли кудись. Він їй зраджує. Він такий самий, як і мій Анатолій.
– І що ти збираєшся робити? – обережно поцікавився батько.
– Я зараз негайно збираюся і йду до Віри, я все їй розповім, і нехай вона розбереться зі своїм козлем!
– Стій! – різким і твердим голосом сказав батько.
– Тату, чому? Ти розумієш, що Сашко зраджує Вірі. Віра ж моя єдина і найвірніша подруга, ти її знаєш із семи років, ти й сам не раз казав, що вона тобі як друга дочка. Чому ти не хочеш, щоб вона пізнала правду?
– Сядь і послухай мене, – сказав батько, – Ти ж не хочеш втратити подругу?
– Звичайно, ні, але чому я маю її втратити?
– Ти принесеш їй найстрашнішу звістку, яку тільки можливо. Вона кохає свого чоловіка, вона це не раз говорила, та це й збоку видно. Для неї це буде страшним ударом. Якщо ти скажеш їй про зраду, їй доведеться щось вирішувати. А якщо Сашко піде із сім’ї, вибере свою коханку. Я не думаю, що Віра захоче розлучення. А тебе вона просто зненавидить за те, що саме ти зруйнувала її щастя.
– Отже, ти вважаєш, що їй потрібно миритися з іншими жінками в їхньому ліжку?
– Про що не знаєш, про те серце не болить. Віра вважає Сашка вірним чоловіком, вона вірить у його порядність, тому вона щаслива. Дізнавшись про зраду, вона дуже страждатиме. Ти цього хочеш?
– Звичайно ж, ні. Я всією душею люблю Віру і мені прикро за неї.
– Рито, ти маєш зрозуміти, що Віра зовсім на тебе не схожа. Ти – деспотична, рішуча і холоднокровна жінка, а Вірочка – ніжна, м’яка, вразлива. Вона кохає свого чоловіка. Ти маєш приховати цю таємницю від неї і ніколи не відкривати Вірі.
– Тоді я поговорю з Сашком?
– Ні, і з ним ти не повинна говорити з цього приводу.
– Чому? Він дізнається, що я знаю про іншу жінку і побоїться далі продовжувати свої пригоди.
– Він побоїться, що ти скажеш його дружині і намагатиметься посварити вас. Він-чоловік, він зможе переконати Віру в будь-чому. Ти знову втратиш подругу. А для Сашка, можливо, це легке захоплення і дуже скоро він схаменеться, і все йтиме, як йшло. Їхня родина залишиться такою ж дружною та щасливою.
А на твою долю залишиться найскладніше – мовчати і терпіти, ніколи не відкривати рота і не подавати виду, що ти знаєш про зраду Олександра. У такий спосіб ти і чужу сім’ю збережеш і подругу не втратиш.
Рита ще трохи посиділа біля столу, притискаючи до грудей вологий рушник, вона була в повному сум’ятті. Справді, Віра дуже страждатиме, дізнавшись про зраду чоловіка, а якщо Сашко вирішить піти з родини, то це буде для нещасної Віри сильним ударом.
І Вірочка, звичайно, згодом почне звинувачувати у своїх нещастях саме Риту, адже вона принесла цю чорну звістку. І їхня дружба, така міцна і перевірена, прийде до кінця.
– Який у мене мудрий батько, – трохи заспокоївшись, вирішила Рита, – Як добре, що він не відпустив мене. Я б там наламала дров. Мені буде важко тримати язик за зубами, але заради своєї подруги я намагатимусь ніколи не проговоритися.
Цього вечора Рита зрозуміла, що найскладніше – зберігати чужу таємницю.
Село, де мешкала Валентина з чоловіком та їхньою трирічною донечкою, було велике, та з роботою…
— Марино, мені у справах треба від’їхати, — Сашко підійшов до дружини, яка саме годувала…
— Смачна рибка, — схвалила Наталя, — де купила? — Що значить, де купила? —…
— Ну що, знову зарплату затримують? Набридло позичати. Як перекотиполе, їй-богу... — мати незадоволено скривила…
Ірина прокинулася о шостій ранку. Серце радісно билося: 25 років разом, срібне весілля! Вона тихенько…
Валерій Іванович був людиною ґрунтовною, з тих, про кого казали: «золоті руки». На заводі він…