З чоловіком рік як розписані, дуже любимо одне одного, у всьому підтримуємо, хоч і бувають дрібні сварки і в основному через гроші. Обидва працюємо, але житла свого немає, винаймаємо. Живемо скромно, економимо, мріючи про свою невелику квартирку.
Взяли кредит на стареньку машину (чоловік по роботі їздить в інше місто), планували виплатити за два роки і тут я потрапляю в жахливу аварію. Постраждалих немає, але врізалася в дуже дорогу машину і тепер, за рішенням суду, 7 років віддаватиму 50% зарплати. Наша машина взагалі не підлягає відновленню.
Чоловік платить аліменти, житла ми не маємо, і не буде, як, мабуть, і дітей. Знаю, що винна сама, але як подумаю, яке життя на нас чекає, навіть жити не хочеться. Всі плани, надії, мрії рухнули, і добре тільки це. Почалися проблеми із здоров’ям.
Все життя був поганий зір, а тут я почала швидко його втрачати. Обстеження, лікарі, паніка. Потрібна дорога операція, то нічого зрозумілого не обіцяють.
Не знаю, де саме я завернула не туди. Мені дуже страшно. І навіть нема з ким поділитися, батьки старенькі і їм буде погано, якщо дізнаються, в яку ситуацію влипла їхня дочка. А я намагаюся триматися, посміхаюся всім, кажу, що все гаразд, а вдома ридаю і божеволію.
— Батько, звісно, поводиться огидно, — засмучена Олена. — Але до чого тут мій шлюб?…
Петро Іванович овдовів пів року тому. Швидко пішла його Наталя, добра й працьовита господиня зі…
— У нас завжди Сергійко вважався пупом землі, — розповідає Ольга подрузі про свої сімейні…
По радіо, знаєте, лунали одна за одною ті самі, святкові пісні. Стіл Настя накрила гарно-гарно:…
Надія поспішала. Зовсім небагато залишилося до Новорічної півночі, а вона все ще в дорозі. Уже…
Дарина та її родина живуть у невеличкому місті, районному центрі. Тут є кілька багатоповерхових мікрорайонів,…