З моїм чоловіком ми познайомилися, коли він був уже давно в розлученні. Дітям своїм він завжди матеріально допомагав, і в даний момент, він повністю утримує доньку 22 років, тобто платне відділення у вузі, винаймання квартири, особисті потреби, і навіть відпочинок та подорожі

У мене нормальна, як мені здавалося донедавна сім’я, але є проблема, яку я сама не знаю, як вирішити. Для мого чоловіка це третій шлюб, у першому та другому шлюбі у нього залишилися діти 30 та 22 років.

У нас спільна дитина, їй уже 2 роки. Для мене це перший шлюб.

Відразу напишу, що чоловіка я люблю, незважаючи на явний негатив у наших стосунках. Хочу запитати у вас поради, як би ви зробили у моїй ситуації.

З моїм чоловіком ми познайомилися, коли він був уже давно в розлученні. Дітям своїм він завжди матеріально допомагав, і в даний момент, він повністю утримує доньку 22 років, тобто платне відділення у вузі, винаймання квартири, особисті потреби, і навіть відпочинок та подорожі.

Щодо другої дитини, сина 30 років, у якого вже з’явився свій син, тобто онук мого чоловіка, то він теж його сім’ї допомагає, оплачує їм квартиру, допомагає з відпочинком, подорожами, дає часто гроші щомісяця, якусь суму. Син його працює, але вважає, що батько все одно повинен йому допомагати.

Нашій спільній дитині всього 2 роки. Але чоловік дуже рідко замислюється про його майбутнє, ні, звичайно, він купує памперси та штанці. Аколи я заводжу розмову про те, що непогано б і відкладати йому на навчання, це одразу має негативний характер.

Мовляв, ще зарано, ось їм справді потрібно. Як мені до цього ставитись?

Він зовсім не хоче думати про майбутнє нашої дитини. Я ніколи не була проти матеріальної допомоги його дітям, хоча вони в такому віці, що мають заробляти вже на себе і свою сім’ю самі.