Вперше свою майбутню дружину Наташу я побачив у восьмому класі, коли вона перейшла до нас вчитися з іншої школи. Вона мені одразу сподобалася, я закохався.
Але Наталя не звертала на мене уваги, їй подобався наш однокласник Сергій і навіть уже тоді, коли ми побралися, я знав, що вона його кохає. Сергій був красивим, спортивним хлопцем, подобався всім дівчаткам у нашій школі, але тільки тоді, коли він одружився, Наталка звернула на мене увагу.
Ми з нею жили по сусідству, часто зустрічалися і вона, мабуть, просто звикла до мене або їй лестило те, що я весь цей час на неї чекав. Сімейне життя не склалося, і навіть поява сина Артема нас не зблизило, і за десять років ми, з ініціативи дружини, розлучилися.
Вона поїхала на заробітки за кордон, там незабаром вийшла заміж та відкрила з чоловіком навіть своє кафе. Матеріально вона допомагала синові, який лишився жити у її батьків, а я займався його вихованням.
Коли я одружився вдруге, скажу чесно без особливого кохання, напевно, просто самотність зіграла свою роль, дружина не дуже вітала моє спілкування із сином. Щоб уникнути скандалів, я зустрічався з сином так, щоб вона не дізналася, а коли з’явилася дочка, зустрічі стали рідшими, весь вільний час забирала маленька дитина.
Але життя і цього разу не склалося, після п’яти років шлюбу, я запропонував Яні розлучитися, і вона погодилася, але жити ми залишилися разом. Нещодавно куплена трикімнатна квартира, зроблено ремонт, тож не хотіли продавати, колись залишиться доньці.
Але я думаю, що дружина сподівалася, що я залишу все і переїду до мами, але я теж не хочу залишитися без житла. Але найсумніше, що дружина налаштовує проти мене доньку, а доки я підлаштовувався під нову дружину, син теж від мене віддалився.
Йому вже вісімнадцять і спілкуватися з ним дуже не просто, він у всьому звинувачує мене. Вийшло, що з обома жінками я не знайшов щастя, а тепер і діти мене не розуміють. У чому тут моя провина?
— От що, жінко, дивлюся я, що роботи в тебе по господарству — кіт наплакав.…
Миготіли міста й села, зливалися в одну стрічку краєвиди, ранковий відблиск сонця непомітно змінився вечірніми…
Марину я знав ще з дитинства — дівчинка з тихим, але дуже чіпким поглядом, яка…
Настя в Тараса вдалася дівчиною говіркою, емоційною, і, правду кажучи, трохи галасливою. Вона родом із…
Микола Панасенко аж розцвів, коли почув від свого сина Семена: — Тату, я одружуватися буду.…
Гроші вона, звісно, переказує. Не такі вже й великі, але, в принципі, на дитину вистачає.…