Вперше свою майбутню дружину Наташу я побачив у восьмому класі, коли вона перейшла до нас вчитися з іншої школи. Вона мені одразу сподобалася, я закохався.
Але Наталя не звертала на мене уваги, їй подобався наш однокласник Сергій і навіть уже тоді, коли ми побралися, я знав, що вона його кохає. Сергій був красивим, спортивним хлопцем, подобався всім дівчаткам у нашій школі, але тільки тоді, коли він одружився, Наталка звернула на мене увагу.
Ми з нею жили по сусідству, часто зустрічалися і вона, мабуть, просто звикла до мене або їй лестило те, що я весь цей час на неї чекав. Сімейне життя не склалося, і навіть поява сина Артема нас не зблизило, і за десять років ми, з ініціативи дружини, розлучилися.
Вона поїхала на заробітки за кордон, там незабаром вийшла заміж та відкрила з чоловіком навіть своє кафе. Матеріально вона допомагала синові, який лишився жити у її батьків, а я займався його вихованням.
Коли я одружився вдруге, скажу чесно без особливого кохання, напевно, просто самотність зіграла свою роль, дружина не дуже вітала моє спілкування із сином. Щоб уникнути скандалів, я зустрічався з сином так, щоб вона не дізналася, а коли з’явилася дочка, зустрічі стали рідшими, весь вільний час забирала маленька дитина.
Але життя і цього разу не склалося, після п’яти років шлюбу, я запропонував Яні розлучитися, і вона погодилася, але жити ми залишилися разом. Нещодавно куплена трикімнатна квартира, зроблено ремонт, тож не хотіли продавати, колись залишиться доньці.
Але я думаю, що дружина сподівалася, що я залишу все і переїду до мами, але я теж не хочу залишитися без житла. Але найсумніше, що дружина налаштовує проти мене доньку, а доки я підлаштовувався під нову дружину, син теж від мене віддалився.
Йому вже вісімнадцять і спілкуватися з ним дуже не просто, він у всьому звинувачує мене. Вийшло, що з обома жінками я не знайшов щастя, а тепер і діти мене не розуміють. У чому тут моя провина?
Той лютневий вечір починався цілком буденно. За вікном лютувала хуртовина, безжально замітаючи снігом втомлене місто,…
Три роки мого життя просто випали в чорну діру. Три роки я була безкоштовною, безвідмовною…
Надія розливала по глибоких тарілках густий, ще з обіду настояний борщ. Аромат на кухні стояв…
— А ти не боїшся отак відразу на мужика насідати? Сполохаєш же, втече від тебе…
Ганна втомлено опустилася на стілець, обхопивши долонями чашку з гарячим чаєм. За вікном мрячив холодний…
— Мамо, усього пару-трійку років, — просив Арсеній. — Ні! — Ну чому?! — Та…