Залізли у кредити, тож грошей від зарплати залишається зовсім небагато. Але і все це чоловік витрачає на постійні поїздки до своїх батьків, котрі майже щодня про щось його просять

Ми з чоловіком у шлюбі 2,5 роки, і у нас є маленька дитина, їй уже 1,5 роки. Чоловік працює та отримує хорошу зарплатню, я в декреті з дитиною.

Через те, що бракувало знань, сталося так, що залізли у кредити, тож грошей від зарплати залишається зовсім небагато. Але і все це чоловік витрачає на постійні поїздки до своїх батьків, котрі майже щодня про щось його просять.

При цьому холодильник у нас, у прямому розумінні цього слова, завжди порожній, ніякі фрукти та солодощі дитина не бачить, навіть одяг її та багато чого купує, моя мама. Коли прошу чоловіка щось купити для сина, він завжди відповідає одне й те саме: «Почекай трохи, поки в мене немає грошей».

Але наступного дня знаходить гроші знову, чим допомогти батькам, ще й возить їх куди попросять. І так постійно відбувається.

Я не раз намагалася спокійно з ним поговорити, пояснити, що дитина хоче їсти, що їй багато чого потрібно, від одягу до іграшок та вітамінів, але марно. Не кажучи вже про те, що треба приділяти і синові хоч трохи уваги, а не лише батькам.

Чоловік не раз залишав нас із сином посеред вулиці на морозі без грошей, бо батьки попросили його знову навіщось приїхати, а я потім одна із сином на руках добиралася до хати пішки. Він каже тільки одне: вони мене виростили, і я мушу їм тепер допомагати.

Загалом я не проти допомоги батькам, але все має бути в міру. Я вважаю, що на першому місці має бути сім’я, маленький син, бо він не в змозі поки що сам подбати про себе.

Підкажіть порадою, чи можна змінити ситуацію в моїй сім’ї і як? Я вже не можу так.