Стефанія Богданівна готувалася до свого ювілею так, ніби збиралася приймати щонайменше делегацію з Ватикану.
Любов Петрівна не здіймала галасу, коли Назар привів у хату дружину, але по очах
— Антошику, підійди-но сюди, синку… — Раїса Миколаївна ледь підняла голову з подушки й
— Я завтра маму привезу. Так уже складається, вона від нас трохи втомилася, —
— Та йдіть ви всі знаєте куди! Хлопець років п’ятнадцяти гучно хряпнув дверима і
Єлизавета Василівна вкотре подумки вилаялася. З кожним кроком вона ніби все глибше грузла в
— Звідки це звісточка прилетіла? Від дітей чи від твоєї Вірочки? — запитав Микола,
— Бач, розлігся, як пан на перинах! — прошелестів над вухом Романа незвично суворий
Я просто знаю, чим усе це закінчиться: мамі до пенсії ще сім років, зараз
— Доброго ранку, дівчата! Як спалося-ночувалося? — щоранку, заходячи до лікарняної палати, запитував лікар