Хочеться не те щоб поради попросити, а просто поділитися своїм болем. Я 16 років відпрацювала на хлібокомбінаті. Багато пережила всього, часто змінювалося керівництво, змінювався колектив. Загалом, я серед операторів найстаріша, всі інші прийшли набагато пізніше за мене.
Скільки довелося загалом винести за час роботи: поломки, аварії, догляд співробітників, роботу без вихідних, зіпсовані відпустки і майже всі вони або восени, або взимку. За всі ці роки я тільки 4 рази була на морі і двічі я просто мінялася змінами.
Мені, з двома маленькими дітками, не належала відпустка влітку. Могли під час відпустки викликати двічі. Я від нічних змін стала схожа на зомбі — чорні мішки під очима! І з’явилася в нас у всіх алергія на все! І ось змінилося вкотре керівництво.
Як з’ясували, викупив завод наш міський голова й розпочалися масові скорочення. З 9 операторів залишили тільки 5. Причому директор зі списку викреслив чотирьох людей навмання. І в цій четвірці опинилася я.
Плачу більше від образи. Просто я ще молода, мені тільки 42 роки, стажу більше ніж у інших. Але на це ніхто не зважає, просто рулетка якась. Натомість пенсіонерку залишили. Круто! Відпрацьовую останні дві зміни та й усе. Ось сьогодні моя нічна зміна.
Начебто все, як було, та ж робота, те саме обладнання і все добре і на хвилину навіть забуваю про скорочення. Але ні, реальність сувора. А в мене ще син навчається.
Як бути? Як пережити цей стрес?
— Мамо, Богдан з нами їхати не хоче. На кухні пахло печеною картопелько з свіжим…
У тісній кімнатці пахло теплим молоком і дитячою присипкою, але з коридору все одно тягнуло…
— Павле! Ану виходь, паразите! Я знаю, що ти в неї! Виходь, кому кажу, бо…
— Ну от скажи мені, як так можна? Хіба ж у неї замість серця камінь?…
— Асю, ну хоч би на вихідні приїхала, чи що? Так я вже скучила за…
Мама подзвонила саме тоді, коли Дарина гріла в мікрохвильовці вчорашній борщ. Кришка контейнера запотіла, коридор…