Невістка іншомовна, чужого нам менталітету, тим не менш, це не завадило нам жити мирно і добре два роки разом, в одному будинку, два роки до їхнього весілля, багато неприємного було сказано одне одному, не в зв’язці свекруха-невістка, як не дивно, а свекор-син-невістка, ми мали необережність, дурість, відкрито висловити синові свою думку щодо його передбачуваного одруження, син всю нашу розмову передав їй і невістка почала мстити
Миритися чи не миритися із сином та невісткою? У мене затяжна сварка зі старшим сином і невісткою. Повний розрив стосунків майже протягом 2,5 років, тяжких років. Синові 36
Половину своєї зарплати дружина віддавала мамі, до нашого сина жодного інтересу, завжди слухала і маму, сестру та тестя і завжди загрозою було, що вона піде, що я не потрібен і як мені пощастило з такою дружиною, і ця думка активно підтримувалась тещею, аж до загроз зібрати валізи, до того ж мені, при цьому ми жили у моїй квартирі
Дружина вчасно зрозуміла, що сім’я для неї важливіша. У мене так само було, як у автора історії, де чоловік захищає свою матір, а до дружини та дитини байдужий.
Мене назвали на честь бабусі — Любою, я казала подрузі, що мені дуже подобається ім’я Кіра, і якщо буде донька, то назву її саме цим ім’ям, заміж із подругою вийшли в одному році, вона влітку, а я восени, подруга народила доньку на два місяці раніше та назвала її Кірою, я тим часом вже чекала на дитину і подруга знала, що в мене теж буде дівчинка, я була шокована, дізнавшись, як подруга назвала свою дочку
Подруга вкрала ім’я моєї дочки. Я маю подругу, яку я вважаю сестрою. Точніше, я вважала раніше. Вона одна в сім’ї, я теж не маю братів і сестер. Тому
Свекруха випила, зайшла до мене в кімнату, та й давай ображати, що я гуляюча, що синові діти зовсім не його, що я нахабніла, сказала: «Речі такі носиш, звідки вони в тебе? Щоразу по кілька разів на день переодягаєшся у своє вбрання», це означає, що я підробляю у сауні, адже чоловіків я завжди цікавила, свекруха казала, що хоче, щоб я зібрала речі і своїх дітей, і поїхала звідси куди хочу або до своїх батьків
Свекруха мене образила і я не можу її пробачити. У моїй голові теж виникає питання, миритися чи не миритися зі свекрухою.  Ми із чоловіком разом 19 років, є
П’ять років тому ми дозріли та купили свою дачу, спочатку ділянку, а потім збудували котедж із лазнею, без сільського господарства, 2 роки тому у брата дружини виникли проблеми із фінансами, батьки дружини дачу продали, з умовою, що коли все вирівняється, куплять знову, але все це так і залишилось, тож попросили батьки дружини, щоб ми дозволили їм їздити до нас, коли нас немає або ми не проти, вийшло як у приказці, даси палець, по лікоть відкусять
Родичі дружини вважають нашу дачу своєю. У мене дружна сім’я – дружина, двоє дітей. У моїх батьків є дача та у батьків дружини теж є дача. Точніше була. Ми
Цього року ми закінчували ремонт у новій квартирі та на 3 місяці переїхали до мами, бо вона має велику трикімнатну квартиру, місця мало вистачити всім, виявилося, що мій чоловік категорично не пристосований жити із мамою, а мама із зятем, останньою краплею став скандал, після якого я підійшла до мами і запитала, чи розуміє вона, до чого можуть привести її постійні причіпки до мого чоловіка, чи вона розуміє, що якщо йому завтра все набридне і він збере речі і піде
Я рада, що мені не довелося обирати. Я дуже люблю свою маму, вона чудова людина, дбайлива, чуйна, добра. Я часто читаю про те, що після заміжжя (одруження) дочки (сина),
Виходила з магазину з повними пакетами і товариш люб’язно оголосив мене підвезти, ну і йому по дорозі, начебто, і в цьому жесті я нічого страшного не побачила, так багато хто робить — сусіди, знайомі, живемо у невеликому селі, все, як на долоні, пізніше я дізналася, що того вечора цей товариш загуляв з друзями і провів невідомо де ніч
Нещодавно я потрапила в таку ситуацію. Пішла до магазину за продуктами (справа була ввечері) і, виходячи, зустріла свого давнього клієнта по роботі. Виходила з магазину з повними пакетами
У Броварах ми жили в комуналці дуже бідно, тож вирішили продати та придбати маленький будинок в селі, так і зробили, проте все одно залишилися бідними, родичи нехтують з нами спілкуватися, мовляв, ми дуже мало заробляємо та заощаджуємо навіть на їжі, але іншого виходу не видно
Родичі вважають нас бідними та не хочуть спілкуватися. Я із села. Бідна, багатодітна сім’я. Виїхала до міста. Навчалася, вийшла заміж, народила дитину. Донька була болісною, дуже нервовою. Чоловік працював.
Стояв вересень, пшеницю на полях уже прибрали, настав час картоплі, хліба в хаті можї бабусі не було, а звідки він візьметься, грошей за колгоспну роботу не платили, допомог у втраті годувальника «великий і простий» не виплачував, на трудодні через поганий урожай колгоспникам видали по жмені відходів, зерно здали у засіки
Тяжке життя моєї бабусі. Читаю тут різні історії, але у річницю смерті своєї бабусі, згадалася її розповідь про її важке життя, про страшне і голодне дитинство моєї мами та
Мій чоловік почав приводити ночувати своїх дівчаток від першого шлюбу по кілька днів на тиждень, але коли ми з ним разом, то сам він із задоволенням тусується у моїй квартирі, де чистота-краса та смачна вечеря, я до нього не приїжджаю, просто слухаю його розповіді як передачу у телевізорі, намагаюся не вмикатися і не коментувати, але в результаті віч-на-віч із собою тільки ще більше себе накручую
Мій коханий чоловік надто багато уваги приділяє дітям від першого шлюбу. Я люблю чоловіка із двома дітьми від попереднього шлюбу. Дуже хочемо спільної дитини, але поки що не

You cannot copy content of this page