Кажу мамі, що варити суп їй не треба, вона знімає кастрюлю з вогню, виливає в унітаз, йде в свою кімнату, лягає на диван і починає голосити: «та скоріше б уже потепліло, ноги моєї тут не буде, ти не людина, матері їжу пошкодувала»
Мені 57 років. Чоловік, діти (дорослі мешкають самостійно), онуки. З 2014 року в мене мешкає моя мама (їй зараз 87 років). Взимку вона живе і щодня каже, що
Нам із чоловіком по 69 років, син сказав, щоб ноги нашої в його домі не було та жодних дзвінків, живуть у моїй квартирі (мені дісталася від моєї мами), їздять моєю машиною (купили ми і оформлена на мене), чоловік мій без ноги дуже страждає від того, що не бачить, як росте онука, кілька разів їх запрошували, готували стіл, але вона щоразу просто не хоче до нас їхати
У нас один син, пізня дитина (з’явилася на світ, коли мені було 35 років), зараз йому вже 34 роки, а нам із чоловіком по 69 років. Рік тому

You cannot copy content of this page