Головна

Місяць: Січень 2025

— Як же я рада! Заходьте-заходьте, гості дорогі! – Світлана широко відчинила нам двері і сяяла не гірше ялинкової іграшки. Ми роздяглися і невпевнено пройшли в будинок. Ошатний віночок на вхідних дверях, новорічні гірлянди, фігурки сніговиків, діда Мороза і Снігуроньки, яскраві подарункові шкарпетки на стінах, – буквально кожен куточок квартири був чимось прикрашений. Посеред залу стояла велика штучна ялинка, а поруч красувався густо заставлений наїдками стіл
Життєві історії 0
Цього року всіх нас запросила до себе на святкування Нового року двоюрідна сестра діда – Світлана Петрівна. Сім’я в нас дружна: щороку тридцять першого грудня ми обов’язково збираємося
— Відразу видно, Надійко, що ти вчителька літератури, а не математики. – Він зробив загадкове обличчя. – Паралель цих подій у тому, що в старий новий рік стара дружина може стати новою! — Що? — Я кажу, що стара… — Я зрозуміла твою метафору, Вітя. Але я не розумію, чому ти назвав мене старою? Я що, за цей рік так сильно постаріла
Життєві історії 0
Віктор прийшов до колишньої дружини тринадцятого січня. Подзвонив у двері, а коли вона відчинила, винувато сказав: — Здрастуй, Надю. Запросиш мене в гості? — Ні, не запрошу, –
— Навіщо ти до неї ходиш? – з порога кричала Оля, варто було тільки Любові Михайлівні вийти від старої. – Вона ж страшна! Вона їсть дітей! Вона і тебе з’їсть! Вона страшна! Літня жінка впевнено хапала онуку за руку і, не кажучи ні слова, заводила до приміщення. І тільки потім починала розмову. — Олечко! Не кажи дурниць, – м’яко вимовляла Любов Михайлівна, дивлячись онучці прямо в очі. – Не можна судити людину, не знаючи про її життя. — А я знаю! – з викликом відповідала дівчинка. – Усі кажуть, що баба Вірка погана! Усі! З нею ніхто не дружить, одна ти до неї ходиш! А я боюся, що вона тебе з’їсть
Життєві історії 0
Баба Віра жила самотньо. Людей цуралася, гостей не приймала, із сусідами не зналася. Її кімнатка з єдиним, злегка похиленим вікном знаходилася в найдальшому кутку типового одеського дворика. Двері
— Куди їдеш? — Додому, до батьків на свята. Я сам з Варварівки. Вчуся в столиці. Ось на канікули, потім сесія. — Готуватися будеш після свят? — Ага, треба…. А далі пішла розповідь про шкідливість викладачів, про те, як напружують вони нещасних студентів, як важко стало зараз на сесіях таким ось простим безгрошовим хлопчакам
Життєві історії 0
Андрій стояв на зупинці, чекаючи на хоч якийсь транспорт у напрямку будинку. Нарешті їх відпустили. До нового року залишалося три дні. Зараз не новий рік, а очікувана сесія
— Яка ти в нас, матусю… – одного разу сказала їй донька Марина. — Яка? Що таке? – запитала Ліда. — Людино-людина… Най-най хороша і добра… – донька обійняла матір і поцілувала. — А мені особливо радісно чути ці слова від тебе, донечко. І я вас усіх люблю
Життєві історії 0
Лідія готувалася до виходу на пенсію. Вона раділа майбутньому незалежному життю: скоро, буквально за півроку, у неї буде багато вільного часу, вона вже планувала поїздки і почала робити
— Ах ти граф чортів, спадкоємець йому потрібен, було б що успадковувати, – кричала несамовито Катерина, – на квартиру нехай твоя вертихвістка навіть рот свій поганий й не відкриває, зрозумів. Виписуйся і дарчу своєї частини на доньку оформлюй. Голий підеш, нехай твоя красуня тебе такого полюбить. Михайло на все погоджувався
Життєві історії 0
Катерина плакала, підтягнувши коліна до підборіддя, вона лежала і плакала. — Мамо-о, – у кімнату постукала донька, – у тебе все добре? — Так-так, Юленько, все чудово, –
Зоя тільки сміялася. Про її особисту драму ніхто не знав і ділитися ні з ким вона не збиралася. Але змін у зовнішності їй видалося мало. У свої 50 років вирішила піти до
Життєві історії 0
Зоя настільки довіряла чоловікові, з яким прожила 25 років, що, якби хтось сказав про його зраду, не повірила б. Сказав він сам. Що зв’язок триває п’ять років і все
– Жорстока ти баба, Зіна, – сумно зітхнув чоловік, – Думав, заберемо матір. У неї будинок який добротний, міцний на віки. Ціну хорошу дадуть, можна машину поміняти, відпочити з’їздити
Життєві історії 0
Цей дивовижний життєвий випадок мені розповіла моя бабуся, яку часто відвідую в селі. Якось ми довго не бачилися, я два роки працювала за кордоном. Коли повернулася до України,
– Бабусю, а ти пам’ятаєш, як катала мене на санчатах кожну зиму? – запитала з доброю усмішкою дівчинка свою бабусю
Життєві історії 0
– Бабусю, ти спиш? – сказала Аліна, боязко відчинивши двері кімнати, в яких щодня виконувала домашні завдання та займалася з репетитором англійською мовою. Тетяна Олексіївна лежала на розкладачці,
– У чому річ? – поцікавилася Ірина у провідниці. – З Вами поїде супутниця. Ви ж не проти? Тут усе купе вільне. Провідниця без дозволу привела до Ірини якусь жінку та ще й з дитиною. – Чого це раптом? Ви забули, але я викупила все купе
Життєві історії 0
Провідниця заявила: – З Вами поїде супутниця. Ви ж не проти? Тут все купе вільне. Провідниця без дозволу привела до Ірини якусь жінку та ще й з дитиною. Вперше

You cannot copy content of this page