Місяць: Квітень 2025
— Гаразд, гаразд, постараюся приїхати. – Таня скривила губи і відключила виклик. — Хто дзвонив? – Поцікавився Григорій, виходячи з кухні й відхлюпуючи гарячий чай. — Ритка. У
До тями, після втрати чоловіка, Марія Іванівна приходила ще довго. Перші місяці навіть не пам’ятала, що відбувалося. Просто все йшло своєю чергою. Усі справи пам’ятали руки, їм не
— Матір, ти що?! – сторопів Ілля. — Що я? – не зрозуміла Ганна Вікторівна. — Я думав, ти нам допоможеш! Ми на тебе розраховували, а ти нас
— Що, не чекали? Та-аак, я люблю сюрпризи, така вже у вас несподівана мама. Як ревізор – раз і приїхала. — Та ми знали, що їдете, сказали б
— Ти ж мене не любила. Без любові за мене вийшла. Тепер кинеш, коли я захворів… — Не кину! – сказала Марина й обійняла Ігоря. – Ти найкращий
– Загалом так, – заявила Христина. – Або ти купуєш мені зараз цей телефон, або ми розлучаємося. – Христино, – звернувся до неї Михайло. – А тихіше не
Чай на столі вже майже остиг… Сивий дідусь Ігорьович задумливо дивився у вікно. Згадував… Не завжди Ігорьович був Ігоровичем і не завжди був дідом. Був він колись хлопцем-шибеником
Леся з братом Михайлом жили в одному селі. Леся була старшою. Почалося все після весілля Михайла. Він привів у будинок матері, Марії Павлівни, дружину Галину – молоду дівчину,
Наталя дуже не любила дні народження. Ось скільки пам’ятає себе, не любила і все. Це свято завжди здавалося їй не потрібним, тільки вкотре нагадує про вік, та й
Одразу після поминок чоловіка Ганна Олексіївна почала збирати речі для переїзду. Дочці вона це пояснила тим, що давно мріяла жити десь на півдні. Що хочеться хоч на старість