Коли Сашко вкрав з дому ікону Божої Матері, то терпінню Тоні прийшов кінець. Вона так лаяла сина і плакала, що він пообіцяв їй повернути реліквію сім’ї назад. Для цього знадобилося заплатити порядну суму грошей. Мати зібрала кілька необхідних тисяч і незабаром ікона повернулася у свій куточок
Антоніна Сергіївна, як зустріне когось із сусідок, так починає скаржитися на свого сина. — Ой, не можу, від безвиході прошу поради, і що мені з Сашком робити, не
— Їжте, їжте, Меланіє Василівно, а потім і поговоримо, коли посуд мити будемо. Допоможете трохи? — посміхалася Марія Петрівна. Після обіду, коли всі працівники квапилися до справ, Марія Петрівна, посадивши за стіл Меланію, і надівши на неї фартух, доручала їй витирати посуд просто за столом, щоб та не втомлювалася
Тетяна та Борис повернулися в рідне село після розлучень, так і не зберігши своїх сімей. Як зустрілися вони у батьків, у їхньому Кленовому, так одразу й зрозуміли, що
— Молодці, діти, самі впоралися, ось це я розумію, дорослі серйозні люди. А то інші діти з батьків, буває, тягнуть-тягнуть. Мам, дай, мам, допоможи. А звідки у матері гроші? — говорила Валентина Єгорівна, мати Іллі, коли приїхала в гості й, поважно походжаючи квартирою, оглядала ремонт. Вона раз у раз захоплено цокала язиком і схвально кивала головою
— Треба Свєточці допомогти. Вона сестра твоя, рідна. Я ненадовго переїду. На пару років, можливо. А потім… — Що потім, мамо? Що зміниться потім? — запитав Ілля. —
— Я свої гроші вкладала в цю квартиру, Денис п’ять років сам платив внески, а ти приходиш на все готове і за якісь копійки отримаєш частку? Це нечесно! Нічого поганого в шлюбному договорі немає, пропишемо і ваш бюджет, і твоє матеріальне забезпечення в декретній відпустці. Вибач, але зараз надто багато розлучень
«Якби не його матір, ніякого контракту в нас би не було, жили б як усі люди, — каже Галина. — Мене це, скажу відверто, тоді дуже принизило, а
— Просто я вже з дому вийти не можу, — каже Валентина чоловікові, — щоб не зіткнутися або з твоєю колишньою дружиною, або з її матір’ю. Мені фізично погано через їхні погляди. У нашому магазині минулого разу перед ними обома стояла, спиною відчувала їхню злість
— Донькою Люба мені, звісно, не стала, але стосунки в нас були цілком нормальні. І зараз нормальні, що нам ділити? Вона виховує мого онука, я хочу бачити, як
— Мені здається, що я тому все життя скачу від одного чоловіка до іншого, — зізналася вона. — Немов шукаю в кожному батька і не знаходжу
Дружина пішла від нього при надії, вже пʼятий місяць як під її серцем жила дитинка. Звісно, мама казала, що й дитина не його, принаймні, доти, доки Тетянка не
— Ти що, жартуєш? — ошелешено вигукнув Микита. — Як таке може бути? Тобі ж усього двадцять один рік! І чому ти раніше мені нічого не розповіла?! Алла пригорнулася до чоловіка, віддано зазирнула в його очі. — Я боялася, що ти розлюбиш мене і не захочеш одружуватися… — А тепер? На що ти сподіваєшся тепер?!
Вони познайомилися випадково. Алла закупилася в супермаркеті, вийшла на вулицю з двома величезними пакетами, а там — ожеледиця. Дівчина послизнулася на сходинках і, мабуть, гепнулася б, якби чиїсь

You cannot copy content of this page