Завжди вважала, що точно визначилась із вибором професії. Практично відразу після закінчення університету змогла знайти роботу за спеціальністю, і все, що потрібно, і зараз потрібно постійно працювати над собою.
Але зараз у 26 років, якось трохи забарилася. Я проектний інженер у нафтогазовій сфері, і з одного боку думаю, що це моє, це цікаво.
По-перше, постійне навантаження на мозок, розвиток, навчання в процесі роботи, здорова конкуренція з хлопцями, яким це все легше дається, і як жирний плюс — у нас у країні це поки що вигідно і престижно, і зарплати цілком гідні.
З іншого боку — у свої 26 років зараз, поки на роботі тимчасово все застопорилося (наслідки пандемії, проекти тимчасово пригальмувалися), я тут задумалася і зрозуміла, що мені страшно. Страшно конкурувати з тими хлопцями, яким це дуже легко дається. Зародився комплекс неповноцінності, почуваюся дурнішим за них, плюс професія сама по собі важка для освоєння мозком (все на науці побудовано, що як працює і т.д.) треба цілодобово розвиватися, інакше конкуренти мене задавлять, якщо наприклад ispovedi.com шукатиму нову роботу.
З одного боку лестить перспектива, коли я буду як риба у воді, багато зароблятиму і матиму серйозну професію, з якої точно не пропаду, навіть якщо нафта буде не актуальна. Але з іншого скажу чесно, мене збивають з пантелику всі ці нинішні модні напрямки, де ти онлайн освоюєш ази. Наприклад, СММ або графічний дизайн, і далі заробляєш не менше за інших, береш замовлення, почуваєшся спокійніше (я не кажу що це легко, я розумію, що там теж треба вчитися, але точно знаю, що підібрати потрібний компресор набагато складніше, ніж зробити візуал в інстраграмі на замовлення і заробити на цьому.
Дивлюся своїх улюблених блогерів в інстаграмі та відчуття, що вони вхопилися за вигідний стрижень, і працюють красиво, чисто для душі, але при цьому прибутково, а я десь застрягла у минулому зі своєю спеціальністю. Але з іншого боку, я не люблю роботу поодинці вдома, мені потрібне спілкування та командна робота.
У мене тепер дуже багато різних думок сумнівів, за і проти, та й кидати ispovedi.com те, що маю не хочу, але продовжувати це робити теж стало ліниво якось. Ось зараз у мене висять онлайн курси, купа непрочитаних матеріалів роботи, але мене все це лякає, легше дивитися блогерів в інтернеті, які працюють без тривоги, без страхів і т.д.
Що б ви зробили? Може на мене просто напала ця всебічна манія на онлайн-професії, і я повелася? А може навпаки, такі старомодні професії, як моя себе зжили і настав час йти в ногу з часом?
Поділіться ким працюєте ви і чи відчуваєте щось схоже? У мене повна демотивація щодо своєї роботи. Мені потрібний стусан, щоб взятися за розум і вчитися далі. Можете надати мені цей стусан. Заздалегідь дякую.
