— Ой, а ти не записала свого Романа у студію? – Тут моя сестра Ірина робить великі очі, видаючи мені назву дуже популярного серед молодих матусь певного рівня достатку, приватного дитячого центру – даремно! Марійку я туди вожу 3 рази на тиждень! І я скажу, толк є!
І продовжує повчальним тоном:
— Дитиною треба займатися, раз вона вже в тебе є! Розвивати його теж треба правильно, час йому приділяти!
І мама ще й сидить підтверджує сказане:
— Діти – це така відповідальність! Мало того, що все зараз дуже дорого, то ще й хороші батьки повинні й про розвиток дбати. А для цього зараз є всі можливості! Подивися, Марійка так малює добре і ліпить. А Роман твій досі закарлюки різні на листі зображує!
З сестрою Іриною, яка молодша за мене на 2 роки і з нашою мамою я намагаюся бачитися, як можна рідше. Але цього разу не вдалося відвертатися: у мами ювілей. Довелося йти і сидіти разом із мамою, тітками, сестрою. Чоловік від посиденьок ухилився, сказав:
— Я до своїх на дачу поїду, батькові допоможу, передай від мене тещі поздоровлення, ні, не вмовляй. Я їх куккрікання слухати не хочу.
У мене звичайна родина. Одружена 7 років, синові Романові виповнилося 3 роки у квітні, так що я тепер ще й працюю. А раніше чоловік один працював, у нас ще є борги, важко. Він ще й підробляє в мене, не кидає, бо в мене робота така, що лікарняний візьмеш раз, вдруге, а на третій запропонують звільнитися, раз сімейна ситуація повноцінно працювати не дозволяє.
Тож підробіток чоловіка йде на оплату послуг сусідки-пенсіонерки, яка страхуватиме нас та забиратиме Ромчика із садка з квітня по жовтень. Чому у ці місяці? Просто цю частину року свекри на дачі проводять, їм там не до маленької дитини, умови поки що там не дуже, а ось з осені до весни мама чоловіка обіцяла з онуком допомагати.
Тож, як розумієте, часу у мене на сина – вечір та вихідні. До центру Рівного до дитячого центру возити сина нам ніколи і грошей немає. Розвиваємось самі: ліпимо, як можемо, малюємо, складаємо. Я в інтернеті щось шукаю, потім із сином займаюся.
А моїй молодшій сестрі Ірині у житті, як вважає вона сама та наша мама, пощастило більше: вийшла заміж за “квартиру та гроші”, сидить удома, нічим не займається.
— Чоловік сказав, що я жінка, а не робоча конячка, – сказала Ірина через місяць після заміжжя 5 років тому і звільнилася.
Моїй племінниці Марійці зараз 4 роки, вона старша за Рому. І Марійкою, а точніше її раннім розвитком сестра шалено займається: плавання немовляти, центри, курси, школи раннього розвитку. На мій погляд, Марійка вміє більше тільки через те, що вона старша за Ромчика і вона більш спокійніша, дівчинка ж.
— Просто Іринка донькою займається! – Упевнена наша мама, – Та що ти мені про час і про гроші? Заміж треба було виходити за того, хто забезпечив би тобі можливість повноцінно вирощувати дитину!
А ще сестра дуже любить повчати всіх навколо, у тому числі маму та мене:
— Треба готувати на оливковій олії, так корисніше! Ой, навіщо ви купуєте це? Мінтай? Жах яка. Краще б нормальну рибу купили! Ой ні, синтетику я Марійці не купую, це бавовна? А якої фірми ви вітамінний комплекс Ромі даєте? А овочі краще для малюка купувати фермерські, я в спеціальному магазині беру добірні, нам же для Марійки нічого не шкода!
Загалом сидимо на святі, слухаємо Ірину.
— Я взагалі вважаю, що якщо не можеш дитині забезпечити нормальне дитинство, то не треба було її заводити!
Тут тітка моя не витримала, у неї невістка зʼявилась дитина півроку тому, живуть в орендованому житлі, брат двоюрідний на двох роботах працює, на квартиру заробляє:
— Завтра твій чоловік тебе на молоду поміняє, або раптом що з ним трапиться, і куди прийдеш? До мами. Мінтай їсти. І Марійку овочами із супермаркету годувати. Пощастить, на роботу нормальну влаштуєшся. Не пощастить, навіть на мінтай тобі мама даватиме. І що? А дитина піде у звичайний дитсадок чи школу. І будеш ти доньку розвивати сама, вечорами та вихідними.
Пересварилися всі. Мама Ірину захищає, тітки один за одного заступилися, а я Ромчика взяла та додому поїхала. Йому таке шкідливо слухати. Через місяць у Ірини день народження хоче нас знову у нашої мами зібрати. А я не піду.
— Я до свекра поїду, на дачу. Батькові чоловіка допомагатимемо на огороді, – кажу сестрі, – так, я теж буду все робити. І Ромчик допомагатиме дідові. У нас свій розвиток!