Я взагалі не просила, одразу говорила, що я з усіма проблемами впораюся сама, що мені не потрібна взагалі жодна допомога, – роздратовано каже подрузі Лія.
Дитині Лії півтора місяця і вона гуляє з такою ж молодою матусею. Але тільки не у своєму дворі, а у дворі через дорогу, вважаючи за краще вимкнути телефон і піти подалі від будинку. Лія ховається від рідної свекрухи та її рідної сестриці. Не завжди, але час від часу молода мати змушена так робити, щоб не збожеволіти.
— Дитину я виносила без проблем. Ось взагалі ідеально. Ні токсикозу, ні набряків, ні зміни настрою, – продовжує Лія. – Бігала як кінь, мама моя навіть говорила, що непристойно дівчині з інтелігентної сім’ї так скакати. Жартувала, звичайно. Але я почувалася просто чудово.
Так само без проблем, ускладнень зʼявилась дитина. Акушерки говорили, що це – класика, все як за підручником акушерства, все, як і має бути у здорової молодої жінки. Вчасно прийшло молоко, дитина здорова, так, покрикує, але хто з немовлят не плаче? Напружує Лію в її недовгому материнстві тільки маніакальне прагнення родичок чоловіка “допомагати”.
Лія вийшла заміж 5 років тому, перші роки вони з чоловіком дітей свідомо не заводили, хотілося пожити для себе. Житлове питання перед сім’єю не стоїть гостро: від батька чоловікові Лії дісталася скромна однокімнатна квартира.
— Свекруха заміж вийшла в 36 років, у 37 років вже була дитина, а в 38 – розлучилася, – пояснює Лія. – Як я розумію, чоловік їй був даром не потрібен, просто не хотіла заводити дитину поза шлюбом. Вона і зараз вважає, що сина б дражнили, якби вона була матір’ю-одиначкою. У всіх, як то кажуть, таргани своєї породи. Їй зараз 65, ось такі правила й установки в головах були в той час.
Проте батько не забував про сина, заповів йому скромну однокімнатну квартиру своєї матері, а двокімнатна дісталася його іншій дружині та доньці. А ще у свекрухи є сестра, на 2 роки старша, та взагалі заміж ніколи не ходила, прожила все життя на гордій самоті, дитину завести так і не ризикнула, із задоволенням возилася з племінником.
— А потім вони вдвох насіли на мене, – розводить руками Лія. – Спочатку було 4 роки скиглення і мало не щомісячних запитань про те, чи не збираюся я ощасливити їх онуком чи онукою. Намагалася не грубити, але виходило не завжди. Особливо жорстко я на тітку чоловіка одного разу рявкнула. Ну і вона теж хороша, зайве собі дозволила, мало не в труси мені залізла.
— Не варто її ображати, – постаралася потім згладити конфлікт свекруха. – У неї своїх діток немає, у племіннику – все її щастя, та у ваших дітлахах. Та й вік у нас із нею не жартівливий, ви тягнете, живете для себе, а ми боїмося онуків не побачити. І потім, подумай, у неї гарна спадщина. не варто псувати стосунки з тією, яка все залишить вам.
— Я не знаю, як вижив мій чоловік в умовах такої задушливої турботи, але коли я була в положенні, то вони мене турботою просто дістали, – хитає Лія головою.
— А що ти сьогодні поїла? А гуляти? Марш на свіже повітря! А лікар, що сказав? А сечу носила на аналіз? А чому ти ходиш у синтетиці, не можна в синтетиці! У тебе незручне взуття, в твоєму положенні так не можна ходити! Нігті пофарбувала, жах, не можна, ні нігті, ні волосся, все через шкіру проникає до дитинки! – дошкуляли родички запитаннями, дзвінками, стародавніми порадами.
А ще свекруха та її сестра мріяли. Про те, як вони допомагатимуть молодій матері піклуватися про дитину, як вони гулятимуть із візочком і неодмінно обдаватимуть гарячою парою всі дрібнички малюка. І жодних памперсів, не треба влаштовувати малюкові парник, це шкідливо. І груди треба обмивати з дитячим милом, обов’язково.
Часом Лія почувалася кимось на кшталт племінної конячки, коли свекруха з сестрою обговорювали форму її живота, будову тазу. Прямо при чоловікові, “а що тут такого”? І якщо Лія і нервувала, то тільки через цих двох жінок.
— Почнеш різко заперечувати, вони в сльози, чоловік потім у претензіях, що вони просто дуже добре до мене ставляться, а я брикаюся, – каже Лія. – Ну просто кошмар. Особливо це: “Ось будеш матірʼю, тоді дізнаєшся, як це – одній із немовлям”. І це з вуст тітки чоловіка, у якої дітей немає і якій нічого було навіть дізнаватися.
Після появи малюка і виписки, свекруха з сестрою буквально оселилися у квартирі молодих: приходять рано вранці, йдуть, коли чоловік з роботи приходить. Ні, навіть не так, вони спочатку чекають, щоб чоловік поїв, миють за ним посуд, а потім уже йдуть.
— Радій, – говорила Лії двоюрідна сестра, якій вона поскаржилася на нав’язливу увагу. – Візочок їм у зуби, а сама спати. Ну або нехай сидять поруч із немовлям, а ти спокійно займайся своїми справами.
Але в Лії так не виходить. Реальної допомоги від свекрухи й тітки немає. Є тільки безглузді нарікання, купа запитань: “А де те, а це, а чим витерти зі столу, а де рушник для рук, а давай чайку поп’ємо, ой іди сюди, у малюка – он що!”
— Просто жах. Я в туалет не могла сходити у власній квартирі. Замість того щоб займатися дитиною або домашніми справами, або відпочивати, я з цими двома курками плутаюся. Напуваю їх чаєм, відповідаю на безглузді запитаннями, штовхаюся дупами у вузькому коридорі. І це вони вважають допомогою молодій матері?
Лія пробувала говорити, лаятися, не відчиняти двері. Усе, чого вона домоглася, – образи, сварки з чоловіком: “Раділа б, тобі допомагають, а ти ще й незадоволена!” Щоправда, у 3 тижні сина Лія вже мало не з істерикою вирвала у родичок обіцянку приходити двічі на тиждень на кілька годин. Вона справляється і крапка, але ось вчора вона з ними посварилася, а сьогодні у неї мало молока прийшло.
— Тільки це подіяло, вони ж справді не хочуть нашкодити малюкові. Тепер приходять на дві години, це ще можна пережити. Хоча погляд на мого сина, коли йти треба – мало не зі сльозами. Мовляв, як ти, малюк, із цією мегерою залишишся, хто ж за тобою догляне. Ну, словом, жах. Та ось ще занадилися до прогулянки нашої приходити. Я кочу коляску, а вони поруч…
Лія вимикає тепер телефон, пояснюючи, що дитина спить, іде гуляти в інший двір, мовляв, замислилася і пішла далеко від дому. І з тугою думає про те, що буде, коли малюк підросте? Бабусі ж його розпестять абсолютно.
Мама Лії здалеку телефоном посміюється над ситуацією, але теж вважає, що не варто ображати маму чоловіка та її сестру. Нічого ж вони поганого не заподіюють, тільки добро і турботу.
А ви як вважаєте, чи доцільна така “турбота”?
