– Карино, що ти, дідько, з собою зробила? – роздратовано спитав Віктор, дивлячись на дружину.
Вона кружляла біля дзеркала, випинаючи губи бантиком, виглядала цілком задоволеною. Вітя тільки-но повернувся з роботи, втомився. Він морально не був готовий до такого.
– Тобі хіба не подобається? – запитала вона.
– А що мені має подобатися? Ти не подумала, що варто було зі мною порадитись, перш ніж спотворювати своє обличчя?
– Спотворювати? Вітька! Ти чого? Подивися, це так гарно!
Карина вже давно думала про те, щоб підколоти собі губи. На роботі одна вона залишилася без такого тюнінгу. Дівчата її так і підготували. Мовляв, чого не як усі!
Від природи в неї і так були губи гарної форми і досить пухкі, а тепер… Загалом, чоловік не відчув того захоплення, як вона думала, але й розчарування в його очах їй не подобалося.
– Що гарно? Гарно було ще сьогодні вранці, а тепер…
– Що тепер? Давай скажи! – Карина вперла руки в боки і дивилася на чоловіка.
– А тепер ти ще одна качка! – невдоволено відповів він і пішов у ванну вмиватися.
Дружина побігла слідом. Відповідь її не влаштувала.
– Хто? Качка? Забери свої слова назад! – закричала вона.
– Не збираюсь! Я всіх цих перекачених силіконових качками називаю. Що далі? Груди, ягодиці, ботокс у лоба? Тобі так подобається себе спотворювати? Молодець! Треба тільки розпочати. А на чоловіка взагалі байдуже!
– Вітю, я взагалі-то для тебе старалася!
– Для мене? А ти мене спитала? Чи це як подарунок, який нікому не потрібний, але тобі все одно його дарують? Дякую, мені не треба. Я тепер навіть не знаю, як тебе цілувати з таким свистком. Жесть!
– Свистком!
– Ти б раніше смішні прізвиська про свою братію почитала в інеті, перш ніж себе спотворити. Боже, я гадав, хоч у мене дружина адекватна! А ні, помилився… Краще б борщу зварила чи сирники приготувала.
– Тобі б тільки пожерти! – образилася дружина.
– Ні, після вечері я зазвичай любив поцілувати тебе на знак подяки! Мабуть, із цією звичкою теж доведеться розпрощатися!
– Що? Ти тепер мене взагалі не цілуватимеш? – ще більше образилася Карина.
– Ну, якщо не боїшся мого блювотного рефлексу, можемо спробувати! – огризнувся він і пішов на кухню. – Що на вечерю?
– Зараз приготую! Я теж прийшла.
– А ну так, ти ж качка, коли тобі вечерю готувати. Сподіваюся, твої купки по всьому будинку збирати не доведеться? – знущався чоловік.
– Які ще купки? – не зрозуміла вона.
– Ну, ти не чула, як про качок кажуть, що у них кишечник прямий. Вони тільки й роблять, що їдять та какають, їдять та какають. Нескінченний процес!
– Вітя, ти вже перегинаєш! Ображати мене я не дозволю!
– Я тебе й не ображаю. Ти мені інше скажи. Ти зі мною і не планувала радитись?
– Моє тіло!
– Так, але ти моя дружина. Хіба це нічого не означає?
– Значить, але губи тут ні до чого!
– Так, а якщо я завтра налисо підстрижусь або бороду відпущу до ременя. Або ще гірше, татуювання на півобличчя зроблю. Тобі сподобається?
– Але ж ти цього не зробиш?
– Чому? Моє тіло! Можу ще й пірсинг зробити, як у хлопця з третього поверху!
Карина зі здриганням згадала того хлопчика, з якого вони часто посміювалися. В його обличчі майже не було місць без проколів. Виглядав як подушка з шпильками, не інакше.
– Ну, ти теж не перегинай! – обурилася вона.
Віктор ще раз глянув на дружину і здригнувся проти волі. Його реально дратували ці качки, що снують туди-сюди, куди не подивися.
Він зовсім не розумів цю сучасну моду на спотворення жіночої краси. Ще б міг зрозуміти, якби яскравий дефект був на обличчі, але його дружина і до процедури була дуже привабливою, а тепер…
Його реально перекручувало, варто було на неї поглянути. Він сердився. Вони були одружені лише три роки, а тепер…
– Карино, це надовго? – раптом спитав він. – Сподіваюся, хоч не назавжди?
–- За півроку чи трохи раніше треба буде йти на корекцію. Може, згодом!
– На корекцію? Тобто ти хочеш такою бути довго?
– Звісно! Зазвичай до року тримаються! Що тобі не подобається?
– У дзеркало подивися і побачиш! Я проти, я всією своєю душею зараз проти! І найбільше мене дратує, що ти навіть не сказала!
– Я не зобов’язана в усьому з тобою радитись! Я була впевнена, що тобі сподобається! – майже плакала вона.
– Ти дуже помилилася. Мені взагалі не подобається. Ти жахливо виглядаєш! – чесно сказав чоловік.
– І тобі не соромно? Ти ж розумієш, що мене засмучують твої слова!
– А мене засмучує, що я тепер не зможу цілувати дружину!
– Цілуй, хто тобі не дає…
– Бажання пропало! Як ти могла! Ми ж це обговорювали. Ти ж неодноразово чула, як я посміювався над твоїми подругами, над дівчатами в торговому центрі, навіть над твоєю двоюрідною сестрою!
– І що? Я думала, що тобі на інших не подобається, а на мені сподобається!
– Залізна логіка! Ось уяви, я терпіти не можу броколі, не їм в жодному вигляді, а якщо ти даси мені зі своїх рук, воно здасться мені манною небесною? Ти серйозно?
– Вікторе, ми що весь вечір лаятимемося через мої губи?
– Боюся, одного вечора ми не обмежимося! – зізнався він. – Піду краще сховаюсь, щоб тебе не бачити!
Зазвичай чоловік допомагав готувати вечерю, але зараз йому навіть не хотілося бути поруч. Його реально шаленіли ці модні качки, які ніби ходили і безшумно крякали повсюдно.
Карина зовсім молода ще, 25 років. Навіщо вона це зробила?
Звісно, його дратувало й те, що вона не порадилася. Тоді б він сказав, як ставиться до всього цього, але вона не вважала за потрібне. І що тепер робити?
Так, він і раніше розумів, що дружина у нього не найрозумніша жінка, але якщо раніше це навіть трохи бавило, то тепер…
У роздумах минуло півгодини, а Віктор навіть не помітив.
Коли Карина покликала його їсти, він сподівався, що зайде на кухню і йому здасться, що все не так уже й погано, але надії не справдилися. Все було жахливо.
Дивлячись, як вона прицмокує своїм свистком, намагаючись їсти їжу, він не втримався і почав сміятися. Спочатку тихенько, а потім на повну силу.
Карина ображалася і дула губи. Від цього вони починали здаватися ще більшими, а Віктор сміявся ще голосніше.
– Якщо ти не перестанеш сміятися, я тобою розлучуся! – раптом заявила вона.
У цей момент він трохи збожеволів. Кожне її слово в його голові віддавалося як мерзенне «кря-кря-кря», а від цього ставало ще смішніше. Він уже себе просто не контролював, доводячи дружину до істерики. Навіть апетит зник.
Йому довелося втекти з кухні, щоб у нього не полетіли тарілки з їжею. За кілька хвилин до нього приєдналася дружина.
– Загалом, Вікторе. Я зараз говорю серйозно, а ти мене вислухай і забий собі на носі! Якщо ти й далі себе так поводитимеш, я терпіти цього не стану. Ми розлучимося! Зрозумів?
– Та ну? – поблажливо сказав він. – А тепер слухай ти мене. Якщо ми чоловік і дружина, то й приймати рішення повинні разом. Це стосується і зовнішності. Або ти завтра прибираєш це неподобство зі свого обличчя, або ми реально розлучаємося!
Він не думав, що ситуація обернеться так, але й вислуховувати ультиматуми після цього теж не планував.
– Я не збираюся нічого змінювати!
– Тоді можеш починати збирати речі! – відповів він.
– Чого це я маю збирати? Ти йди!
– Ага, тільки моя квартира! Тож піти доведеться тобі!
– Ти виженеш мене надвір? – її обуренню не було меж.
– Треба було подумати про це і про багато іншого, коли ти вирішила зробити собі свисток замість рота!
Того вечора вони не сказали одне одному більше жодного слова. Вранці, коли Карина прийшла на роботу, всі дівчата нею захоплювалися і хвалили, а вона купалася в оваціях.
Потім розповіла про поведінку чоловіка.
– Іди від цього тупого аб’юзера! Ми такій красуні швидко нового чоловіка знайдемо! – упевнено сказала одна з колег.
– Точно-точно! Ти дивися, зараз губи не можна, а потім і підбори заборонить! Біжи від нього! – прицмокнувши своїм дзьобом, сказала інша.
– Можеш у мене пожити, доки квартиру не знайдеш! – запропонувала третя.
І тільки тітка зі шваброю в руках покрутила біля скроні і сказала так голосно, щоб її всі почули:
– От дурепа!
