— Питаю його: слухай, а що, в нас гроші закінчилися чи як? До зарплати ще цілий тиждень, а ми вже на мілині? А він мені так спокійно: «Ну ти ж зі спільної картки за салон розрахувалася, от я рівно таку ж суму на свою і перекинув», — бідкається Оксана своїй коліжанці.
— Оце так номер! Тобто він не купив собі щось конкретне, а просто перевів гроші на власну картку? — дивується подруга.
— Уяви собі, копійка в копійку! Сказав, мовляв, я знайду, куди ці гроші на себе коханого витратити, — з гіркотою киває головою Оксана.
— Ну, знаєш, подруго, мені здається, що це вже зовсім не про сім’ю. Він що, змагання з тобою влаштував? — міркує подруга. — І це, на його думку, поведінка дорослого чоловіка?
— Та якби ж то на його! Це все мамині настанови, — впевнена Оксана. — Бо якось при ній зайшла про це мова, то вона так прямо і видала: «Зарплати у вас майже однакові, на квартиру ми зі свахою скидалися порівну, то з якого дива ти маєш на свої забаганки витрачати більше, ніж мій син?» Я більш ніж упевнена, що це свекруха своєму золотому хлопчику й нашепотіла: мовляв, жінка на манікюр тисячу спустила — і ти бери тисячу зі спільного котла, не пропадати ж добру!
Оксана у шлюбі трошки більше року. З майбутнім чоловіком, Максимом, познайомилися на роботі — він працював у сусідньому відділі.
Зустрічалися десь півтора року, придивлялися одне до одного, а потім вирішили побратися і познайомили батьків. Обох виховували тільки мами — батьки після розлучень десь розчинилися в тумані й долями дітей не надто переймалися. Оксані зараз двадцять вісім, Максимові — двадцять дев’ять.
Перед самим весіллям підшукали затишну однокімнатну квартиру. Мами скинулися по рівній сумі, молодята доклали свої кревні заощадження — і вуаля, є власний дах над головою.
Облаштувалися, гніздечко звили. Вирішили перші пару років пожити для себе, стати на ноги. Але останні пів року Оксані про поповнення і думати не хочеться, бо в їхньому сімейному житті почали коїтися якісь дива.
— Ми ж як тільки розписалися, одразу пішли в банк і відкрили спільну картку, — розповідає молода жінка. — Скидаємо туди майже всі зароблені гроші, залишаємо на своїх особистих хіба що на проїзд чи каву. Я з тієї спільної картки і за світло-газ плачу, і продукти купую, і порошки всякі. Якщо йдемо кудись у кіно чи на піцу — теж з неї розраховуємося. Усе ж ніби по-людськи, по-сімейному.
Звісно, Оксані, як і кожній жінці, хочеться мати гарний вигляд, бути доглянутою. Вони з чоловіком від самого початку домовилися: всі більші витрати обговорюємо.
Так і робили. Якщо Оксана хотіла замовити собі якусь сукню чи туфлі в інтернеті, завжди радилася. І Максим погоджувався. Те ж саме стосувалося і його потреб: потрібні нові джинси, кросівки чи сорочка — скинув посилання, і ніхто не сперечався. Треба, значить треба.
Але виявилася в бюджеті молодої сім’ї ще одна стаття витрат, яка, як з’ясувалося, страшенно муляє очі свекрусі, а віднедавна — ще й чоловікові. Це «жіночі штучки»: манікюр раз на кілька тижнів, брови і, найголовніше, волосся.
Оксана від природи має густу кучеряву шевелюру, яку треба регулярно приводити до ладу: робити догляд, тонувати пасма, щоб виглядало охайно. Процедура ця в салоні не з дешевих, робить її Оксана раз на три місяці, і, ясна річ, влітає це в копійчину.
— А чоловік ходить до свого перукаря раз на три тижні! — обурюється Оксана. — Якщо сісти й порахувати за рік, то не так уже й більше я на себе витрачаю. У будь-якому разі, не настільки, щоб робити з цього вселенську трагедію і показово, з принципу, «відкушувати» собі таку ж суму!
— Ні, ну ти вважаєш, це нормально — піти й спустити одинадцять тисяч зі спільної картки чисто на себе? — заявляє їй Максим. — Ми заробляємо разом, а в тебе то нігтики, то волосячко, то брівки. Оксано, це нечесно. Якщо вже в нас усе порівну, то я маю повне право ці гроші відкласти собі. Мама має рацію. І байдуже, що я на них куплю. Може, складу і на нашу спільну відпустку витрачу, а може, новий телефон візьму. Але якщо ти тринькаєш гроші навіть не на одяг, а на якусь «красу», виходить якось несправедливо.
Від таких слів Оксана просто оніміла. Тобто чоловік викочує їй претензії через жіночий догляд, вирішив зрівняти рахунки, бо його мамочка так вважає?
— Ой як цікаво, — не втрималася від сарказму молода жінка. — А ти, бува, не забув перекинути собі на картку ту суму, яку я цього місяця на гігієнічні прокладки витратила? Чого ж ти так схибив? Не соромся, якщо сумніваєшся — подзвони мамі, спитай, як краще!
— Не треба оце кепкувати, — на повному серйозі відрізав чоловік. — Гігієна — це необхідність, а нігті щодва тижні — це вже перебір. Як і те твоє волосся за скажені гроші! Я просто наочно тобі показав: якщо і я почну тягнути стільки ж, то грошей у нас до зарплати не лишиться. От їх і не лишилося.
Деякі коліжанки вже радять Оксані розділити той бюджет від гріха подалі: хай на спільну картку йде тільки те, що треба на їжу та комірне, а решту нехай кожен тримає при собі.
Але жінка категорично проти такого розкладу. По-перше, яка ж це тоді родина, якщо кожен у свою кишеню заглядає?
А по-друге, не дай Боже, завтра вона вдома з немовлям сяде, доходи стануть мізерними — і як їй тоді «скидатися» на ту спільну картку?
— Добре, припустімо, чоловік має утримувати сім’ю, поки жінка в декреті, — міркує Оксана. — Максим сам буде тягнути всі рахунки, продукти… І що тоді? Мені щоразу йти до нього з простягнутою рукою і випрошувати копійку на свої потреби? З таким підходом, я не сумніваюся, і до засобів гігієни дійде.
Це ж класика жанру: випрошувати в чоловіка гроші на колготки чи шампунь і вислуховувати, що ти забагато витрачаєш. Я такого навіть у страшному сні уявити не можу.
Тому зараз ні про яке поповнення мови не йде, а оптимізму щодо нашого шлюбу в мене все менше й менше.
Оксана просто дивується: ніколи ж Максим таким дріб’язковим не був!
Аж поки свекруха не влізла й не відкрила йому очі, що синочок у шлюбі, виявляється, обділений. Жінка, бачте, на себе красу наводить, а він, біднесенький, тільки заробляє. А от Оксанина мама вважає, що ця жадібність завжди в ньому сиділа. Просто під час цукерково-букетного періоду та в перші місяці після весілля зять успішно приховував свою скупість за красивими жестами.
Ось таку сучасну сімейну математику прислала нам пані Оксана. У народі недарма кажуть: «Де починаються рахунки між чоловіком і дружиною, там закінчується сім’я», бо любов не міряється копійками.
А як ви гадаєте: чи дійсно чоловік має право показово «відкушувати» свою частку зі спільного бюджету через манікюр дружини, чи це вже перший гучний дзвіночок для шлюбу?
