— Я вирішила, що це не моя людина, — каже подрузі Валерія. — Ну ось так, зустрічалися, наче все було добре, а потім він мене неприємно вразив.
— Лєро, а ти не поквапилася? Начебто ж нормальний хлопець, працює, та й зустрічалися ви вже досить довго…
— Ти ще мені, давай, скажи, що мені вже 30 років і принци в черзі не стоять, — трохи ображається Валерія. — Мені кузина так і заявила, мовляв, годинник цокає, а Вадим, образившись, коли я його проти шерсті погладила, заявив, що не в моєму положенні планку задирати. Це в якому такому моєму положенні? І, даруйте, яку планку?
— Тааак, давай розповідай докладно?
Валерії справді нещодавно виповнилося 30 років. Себе вона оцінює адекватно: красунею не є, і залицяльників завжди було небагато. Але дівчина впевнена, що це не привід хапатися обома руками за те, що пропонують.
— У мене років з 23-х оточення в якійсь частині було просто одержиме ідеєю видати мене заміж, прилаштувати, — усміхається Лера. — Мама все про якихось синів подруг заводила, подруги вічно намагалися з кимось познайомити. Так, я не красуня з обкладинки, але й не потвора…
— Лєро, ти про що? — намагається втішити подруга.
Але Лера таких утішень не потребує: у неї досить струнка фігура, а зовнішність… звичайна зовнішність. І що тепер? Зовсім себе дешево цінувати? Зрештою, як бабуся казала: вийти заміж — не напасть, та щоб оженившись — не пропасти.
Валерія натомість має прагматичний характер: не складається в особистому житті — зосередимося на навчанні та роботі. У 23 роки дівчина купила в іпотеку однокімнатну квартиру, виплатила за неї борг, нещодавно придбала двокімнатну, теж в іпотеку.
Стабільна робота, підробіток, кар’єра на основній роботі щось застопорилася, але місце роботи Лера міняти не поспішає, розуміючи, що може позбутися і підробітку.
Грошима Валерія не звикла розкидатися, відпочиває з родичами на дачі, подорожувати не поспішає, тому що зараз головне — житло. Ні, на заміжжя вона сподівається і сподівалася, але вважає, що у неї має бути своє, не спільне з чоловіком, не спільне, а саме своє житло.
Двоюрідна сестра перед Новим роком познайомила її з Вадимом: відзначати свято мали в одній компанії. Лера завжди «ставала дибки», якщо її намагалися з кимось звести, але тут усе вийшло легко й невимушено, вони з хлопцем справді одне одному сподобалися й після зустрічі Нового року продовжили знайомство.
Вадиму 32 роки, досить успішний менеджер, приємний зовні, цікавий співрозмовник. Через якийсь час стосунки стали близькими.
Вадим не скупий, охоче оплачував рахунки, якщо запрошував Леру в ресторан або кудись розважитися.
Мама вже почала багатозначно поглядати на доньку, коли йшлося про те, з ким і як Лера провела вихідні або довгі свята. Мабуть, у голові вже звучала весільна мелодія. А Лера не поспішала. Тому що був один момент, який її напружував.
— Просто він так розповідав про свою успішну кар’єру, так пишався цим, а я все думала: 32 роки чоловіку, живе з мамою. У мене вже й те є житло. Зауваж, друге вже, а де його власність? — каже Лера. — А потім я зрозуміла, де. У нього піджак коштує 20 тисяч, черевички — ще дорожче. Телефон не встиг один купити, як уже поміняв на дорожчу модель.
Цього літа Вадим кликав Леру на відпочинок, правда, обмовився, що якусь частину їй доведеться сплатити самій, у нього зараз туго з фінансами — новий ноутбук взяв, та ще й одягнутися треба буде до осіннього сезону.
Біда в тому, що Вадим кликав її на надзвичайно дорогий курорт, їй було шкода витрачати такі кошти, а бюджетно Вадим відпочивати не хотів.
Відпустка у Лери була в серпні, все літо вони на тему відпочинку з Вадимом просто говорили, а потім він уже почав рішучу розмову, мовляв, він теж на серпень пересунув відпочинок, давай, вирішуй і їдемо.
— Вибач, — відповіла Лера. — Але так, як хочеш відпочивати ти, я собі дозволити не можу. І повністю за твій рахунок я б не поїхала, я ж знаю, що ти на це не розраховував. Якщо знизиш планку — їдемо, але не туди, куди ти пропонуєш.
— Лєро, та просто тобі треба заробляти більше, а ти закопалася у своєму запиленому офісі. Треба рости, — з досадою відповів хлопець. — Кажуть же, хочеш стати начальником — одягайся, немов ти вже начальник. Те ж саме стосується й відпочинку, а в тебе… рутина.
— Зате в мене не понти, — образилася Лера. — Так, я рахую гроші, але ти сам поміркуй: зустрічаємося ми у мене, а чому? Правильно, тому що ти живеш з мамою, у тебе своєї квартири немає. А в мене є. Я волію мати синицю в руках, а не журавля в небі. Ти про сім’ю говориш, і я була б не проти, але де житиме наша сім’я, це я наприклад?
— У тебе ж є житло, — здивувався Вадим. — А в мене буде, потім, після мами.
— Моя квартира — це моя квартира, — відповіла Лера. — Я вважаю, що чоловікові в 32 роки, який вважає свою кар’єру успішною, якось соромно не мати свого кутка й чекати, коли мама звільнить місце.
— Ой, та я будь-якої миті куплю собі квартиру, — розлютився хлопець. — А ти, виявляється, жадібна. Над копійками трясешся, на себе шкодуєш. Бач, вона вважає, що в успішного чоловіка має бути житло! Лєро, та в твоєму положенні вже не про це треба думати. Планочку очікувань треба вже опускати!
І потім, я заробляю, і це моя справа, як я витрачаю ці гроші. Ти образилася, що я не обіцяв оплатити повністю весь відпочинок? Ну, вибач, ми не одружені. До того ж, ти козирнула так квартирою, а я козирну тим, що в твоєму віці нерозумно сподіватися, що тобі хтось оплатить шикарний курорт.
Лера була вражена такими одкровеннями. Вадим просто зібрав усе докупи: її кар’єру, її ставлення до грошей, квартиру, зовнішність і вік.
І це після зізнань у коханні та розмов про весілля?
— Він просто нарцис, — каже подруга. — І мудак. Правильно зробила, що вирішила з ним порвати. Перша сварка, і таке полізло!
— Отож-бо, — каже Лера. — Зате кузину я образила до глибини душі: вона мені такого хлопця підігнала, а я планку не знижую. Маю за штани його дорогущі вчепитися й волочитися за ним?
Валерія прийняла для себе чітке рішення, попри тиск оточення. Її історія змушує задуматися про те, як ми оцінюємо себе та інших у стосунках.
На вашу думку, що таке “планка” у стосунках, і чи справді її потрібно знижувати з віком?
