— Бачили, як Тетянка розфуфирилася? — Раїсу буквально прорвало, навіть двері за спиною колежанки ще не встигли зачинитися.
Її громоподібний шепіт миттєво пробудив напівсонних жінок, які старанно вдавали, ніби важко працюють за своїми комп’ютерами.
Це було нелегко, тому доводилося часто робити перерви на чай, каву та обговорення найнагальніших проблем. От і зараз усі в просторому кабінеті миттєво схаменулися.
— Точно! А виріз який! — Светка відсунула вбік стос нерозібраних паперів і перегнулася через стіл, щоб бути ближче до гущі подій.
Її власне декольте при цьому загрозливо кинулося на волю, змусивши сумно затріщати з останніх сил тканину, що його утримувала.
— Теж мені відкриття зробили, — з удаваною байдужістю відмахнулася Тамара, яка завжди була в курсі всіх подій, навіть якщо чула про них уперше.
Усі погляди втупилися в неї і, насолоджуючись такою кількістю уваги, жінка просто-таки розцвіла, її очі заблищали, навіть плечі якось розправилися.
Хвилина слави розпочалася.
— А ви не знали? Вона ж давно перед шефом хвостом крутить, — з виглядом власниці великого знання промовила Тамара і, знизивши голос, додала по великому секрету: — Кажуть, вони навіть зустрічалися кілька разів!
Вражене ахання стало дорогоцінною нагородою за таку ексклюзивну інформацію, і Тамару було вже не зупинити.
— Але він не надто прагне до серйозних стосунків, от вона й вирядилася! — заявила вона.
— Нічого дивного, — Ніна Матвіївна гучності свого голосу ніколи не знижувала.
Чи то в принципі не вміла, чи то не вважала за потрібне, бо досягла вже тих років, коли можна змушувати оточуючих мовчазно ковтати образи, посилаючись на поважний вік.
Зазвичай її ровесниці вже сиділи на лавках біля під’їздів і пильним поглядом визначали в тих, хто проходив повз, «дівчат легкої поведінки» та «любителів ейфорії».
Але Ніна Матвіївна міцно трималася за своє робоче місце, причому не заради грошей, а для таких от моментів, коли життя раптом ставало дуже яскравим і насиченим.
— Нічого дивного, — голосно повторила вона, — у такому віці всі засоби хороші, щоб заскочити в останній вагон!
— Отож! — підтримала її Светка.
— Але Тетяна заміжня… — звідкись із кутка тоненьким тремтячим голоском вклинилася Людмилка.
Вона була занадто молода, щоб хтось сприймав її всерйоз, проте цього разу її зауваження загрожувало зруйнувати історію, що так вдало вибудовувалася.
— Та хтозна, — відмахнулася Светка.
— Я знаю, — голос Людочки трохи набрав сили, — у її особовій справі написано.
— Хіба мало що там написано, — заявила Раїса. Вона добре вміла підбирати фразочки, що перекреслюють будь-які розумні доводи.
Ось і тут Людочка знітилася і знову стала непомітною частиною інтер’єру. — Чоловік, напевно, казна-що, а їй гарного життя хочеться. Вічно в неї зачіски, нафарбована як лялька, нігті ці червоні… Точно увагу привертає!
Енергійні згодні кивки стали їй відповіддю.
— А знаєте, що я думаю? — знову активізувалася Тамара, натхненна гарячою темою та власним у ній успіхом.
Усі погляди тут же звернулися до неї.
Марійка, що сиділа трохи віддалік і вважала, що обговорювати інших за спиною неетично, тому зазвичай мовчки підслуховувала й мотала на вус, подалася вперед, щоб нічого не пропустити.
— Напевно, шеф її покинув! — видала Тамара свій експертний висновок. — Ось вона й намагається його назад спокусити.
— Точно! — Раїсі такий варіант подій припав до душі. — От вчепилася ж у мужика, продихнути йому не дає.
— Так, такі як вона взагалі безсовісні, — заявила Ніна Матвіївна й одразу ж додала, щоб надати вагомості своїй думці, — уже я бачила їх за життя.
Яких саме «таких» настільки часто доводилося зустрічати Ніні Матвіївні, нікому дізнатися не довелося, тому що двері в кабінет розчинилися і всередину на тонких підборах влетіла Тетяна.
— Ой, дівчата, я у вас теку з документами залишила, — усміхнулася вона. Усі присутні відповіли їй тим самим із максимально можливою щирістю.
Кінематограф явно багато втратив, коли ці жінки обрали не ту професію.
— Тетянко, ти сьогодні така гарна! — захоплено промовила Ніна Матвіївна.
— Ага, — підтакнула їй Раїса, — прямо принцеса!
— Скажете теж, — відмахнулася Тетяна, — замучилася вже на цих підборах бігати по кабінетах. У свекрухи сьогодні ювілей, і вона вперлася ж, що саме в цей день треба відзначати, прямо серед тижня.
Так що я сьогодні з роботи прямісінько в ресторан — з корабля на бал. Скоро чоловік заїде, а треба ще купу всього встигнути.
Тетяна схопила свою теку зі столу й побігла, залишивши по собі легкий аромат парфумів і гробову тишу…
Як швидко буденний вигляд колежанки перетворюється на підозрілий натяк на заборонений роман у нашій уяві!
І як легко розсипається найгарячіша плітка про «останній вагон» та «спокушання шефа» просте пояснення — святкування ювілею свекрухи.
Ця історія — нагадування про те, що найкращі сценарії життя часто виявляються куди прозаїчнішими й пристойнішими, ніж найсміливіші фантазії оточуючих.
А чи доводилося вам розвінчувати гарячі плітки про себе чи своїх знайомих?)
