— Скільки я її пам’ятаю, вона ніколи не була фанаткою домашнього господарства, — хитає головою Маргарита, розповідаючи про матір. — Молодшу сестру я вчила суп варити й оладки смажити.
— А тепер звідки що взялося? — усміхається подруга.
— От і я кажу! Навіть образливо. Вона, виявляється, все вміє. Тільки заради батька, мене, моєї молодшої сестри, рідного онука вона нічого не хотіла робити. Пальцем об палець не вдарила, весь час вдавала, що вона вища за «оце все побутове», а тепер перед цим чоловіком просто килимом стелиться!
Маргариті тридцять два роки, вона заміжня, має шестирічного сина. Живуть із чоловіком окремо. Спочатку їм свекруха віддала свою квартиру, що дісталася у спадок від матері.
А як закінчився декрет, Рита з чоловіком обзавелися власною двокімнатною — важко, з кредитами, але своєю.
Сестрі Рити двадцять чотири, вона теж давно не живе з мамою. У двадцять, ще студенткою, втекла на орендовану квартиру зі своїм хлопцем.
Мати залишилася у їхній спільній двокімнатній сама. І жити з нею, як вважає Маргарита, було просто нестерпно.
— Мама — рідкісна нечупара. Так, вона колись закінчила художнє училище. І, як сама завжди повторювала, це наш батько не дав їй відбутися як художниці. Не сперечаюся, мама, може, й талановита, але лінива вона набагато більше, — зітхає Маргарита.
Жінка не може згадати, щоб у її дитинстві мама готувала щось, окрім магазинних пельменів, мівіни чи макаронів із сосисками.
— Я цього всього не вмію, та й терпіти не можу, — мама зазвичай красномовно обводила руками «творчий безлад», де фарби стояли упереміш із брудним посудом. — Яку ти мене заміж брав, з такою тепер і живи, я анітрохи не змінилася.
Маргарита пам’ятає біля плити тільки батька або його матір, яка приїжджала, жахалася того, що робиться у квартирі, починала щось відмивати й вичитувати невістку.
Мати не мовчала — огризалася у відповідь, і починався затяжний скандал.
Батько, мабуть, на якийсь час змирився: варив вечорами суп, друге готував, намагався навести хоч якийсь лад. Іноді Маргарита із сестрою думають: а як вони взагалі вижили-то?
Але, згадуючи, як росла молодша, Рита вважає, що тільки завдяки тій же бабусі, батькові та дитячому харчуванню в баночках із супермаркету.
Потім Маргарита підросла, стала щось готувати собі, батькові, сестрі. Бабуся пішла з життя, а незабаром і батько пішов. Як вважає Рита, просто не витримав вічного безладу.
А мама… мама продовжувала жити так, як звикла. Отримавши квартиру в одноосібне користування (батько відмовився від своєї половини на користь доньок), мама захарастила її всю. Останніми роками Маргарита в рідне «гніздо» без крайньої потреби не потикалася.
Якщо треба було на годинку залишити сина з кимось, то маму вона кликала до себе, бо точно знала: удома малюк на підлозі нічого не знайде, не проковтне, ні в що не вляпається, і в холодильнику повно їжі.
— Ти тільки сама все приготуй, а я вже погодую, — попереджала мама дорослу доньку і обов’язково додавала: — Ти ж знаєш, я всього цього терпіти не можу.
Додому Маргарита після тих коротких і дуже необхідних відлучень просто летіла. Іноді їхнє житло мама за якусь годину примудрялася перевернути догори дриґом, а вже прийти до чистого посуду й порожньої мийки — то взагалі немислима справа.
— Я найбільше боялася, — зізнається жінка, — що, припустімо, схопить мене апендицит, мама візьме онука на кілька днів, і він там буде в тому безладі сидіти. А в мами ж і ліки вічно валяються, і гострі предмети, і взагалі…
Якось так вийшло, що і Рита, і її сестра — страшенні чистюлі, від зворотного, мабуть. Сестра взагалі перфекціоністка: у неї і взуття по лінійці стоїть, і орендована квартира вилизана до блиску.
Так склалося, що в мами Маргарита була з коротким набігом востаннє десь пів року тому. А тут — день народження в неньки, зважилася заїхати й привітати. Сама, бо чоловік теж тещині умови проживання не виносив.
— Я просто остовпіла, — зізнається Маргарита. — Не тому, що назустріч мені вийшов якийсь чоловік у піжамі, а тому, яка вдома чистота. Я ніколи не бачила квартиру такою, чесне слово.
Як зрозуміла Рита, мама місяці чотири живе із цим чоловіком. І вдома наводить чистоту не новий обранець, а сама мама. Тобто з обережних розпитувань з’ясувалося, що Костянтин Іванович прийшов уже в сяючу чистотою квартиру.
— Вона чудова господиня, — нахвалював чоловік маму і через кілька днів, коли Рита, її сестра, чоловік і син сиділи в неї за столом — запросили познайомитися й відзначити ювілей господині дому. — А як вона готує! Як готує! Я вже боюся, що живіт скоро собі наїм неосяжних розмірів.
Мама подавала і пиріг, і кілька видів салатів у кришталі. У блискучому, ще бабусиному кришталі. І гаряче дістала з духовки. Із чисто відмитої духовки.
— Чоловік сидів з квадратними очима, просто не розумів нічого, — каже Маргарита. — Син уплітав за обидві щоки, сестра під столом мене ногою штовхала і жартувала, що вперше, здається, їсть те, що мама приготувала.
— Ну бачиш, як на неї новий чоловік благотворно впливає, радійте, — усміхається подруга. — Кохання робить людину кращою, повинно робити, принаймні.
Маргарита, звісно, вже давно доросла й самостійна, мама має повне право на особисте життя. Тільки… радіти чомусь не виходить. Виходить, що мама все життя не любила ні їх із сестрою, ні батька, ні маленького онука?
Просто не хотіла заради них нічого робити. Їй було зручно, що хтось прибере, коли багато назбирається, приготує, якщо захочеться їсти, і вимиє посуд, якщо чистого не залишилося.
Їй на найрідніших людей було начхати? Через цю поведінку в них із сестрою немає батька, а молодша взагалі з дому втекла до хлопця. Хоча й зарано було, ще невідомо, як у неї життя тепер складеться.
— Перед чужим чоловіком вона скаче, все робить, заради нього розгребла десятирічні завали, одягла фартух і торти пече? А заради нас не хотіла. Навіть заради безпеки — спочатку доньок, а потім і онука — пальцем об палець не вдарила, — ображається Маргарита. — Це як так?
Отака історія про любов, що прокинулася запізно, і про образи, які роками збиралися, як пил по кутках.
А у вашому житті, любі читачі, траплялося так, що людина раптом мінялася до невпізнання заради когось нового, забувши про тих, хто був поруч роками?
