А за рік, у них ще зʼявилася донька, – роздратовано сказала Марія Борисівна, – тепер у столичній квартирі один живе, коли зйомки або вистави в столиці проходять. А мою дурепу все влаштовує: вона йому довіряє. А я спеціально на Фейсбуці його сторінку дивлюся – взагалі жодного натяку на сім’ю: свої фото, зі зйомок з акторками різними. Дивлюся сторінки колег: фото з дружинами, з дітьми. Оди хвалебні дружинам співають, що вони без них не стали б тим, ким стали

Якось на роботі зайшла розмова про новий серіал. Марія Борисівна скривилася як від зубного болю:

— Терпіти не можу всіх цих сучасних акторів – ні таланту, ні харизми!
— Ну не всі ж без таланту, ось головну роль грає актор – видно, що і талант є, і харизма.

Яке ж було наше здивування, коли при імені актора, який грає головну роль, наша колега майже підстрибнула у своєму кріслі. Актор, який усім дівчаткам на роботі так сподобався, виявився її власним зятем.

— Моя дурненька донька повелася на його харизму і чарівність, – продовжила Марія Борисівна, – залицявся гарно, з фантазією. А Соня як собачка за його дзвінком готова була бігти, куди скаже: у нього ж увечері вистави, вдень репетиції. Ось вона і бігала, то в обідню перерву кави з ним попити, то одразу після роботи, щоб побачитися перед виставою. Добре хоч поруч працювала. Потім на всі вистави з його участю ходити стала, вже напам’ять вивчила, а там навіть не головні ролі були.

Марія Борисівна розповіла нам, що через якийсь час Соня стала залишатися ночувати у свого коханого. А потім приголомшила: заяву вони подали, але просто розпишуться і на 3 дні поїдуть до Карпат. Батьків на весілля не покликали.
— Та й не буде в нас весілля, – сказала Соня, – ми не хочемо.
— Після цього розпису, – продовжувала жінка, – я майже перестала бачити доньку. Влітку на дачу допомогти не покличеш. Красень її вічно, то репетирує, то ввечері у виставі грає. Тьху, що за професія для чоловіка? І що він, крім лицедійства вміє? Ні забити, ні прибити, ні копати!

Найбільшим ударом для Марії Борисівни стало те, що зять вирішив переїхати до Київа зі Львову.
— Вирішив, що прям у Києві його талант розгледять! Вивіз мою Сонечку: кілька років по орендованих квартирах моталася, потім студію купили. У цю студію онука мого і принесли.

А через деякий час зятю поперло: в один серіал запросили, в інший, навіть головні ролі стали давати, серіали знімали по всіх куточках країни, а деякі навіть за кордоном. Він спочатку з Києва мотався, а потім квартиру купив уже у Львові, знову перевіз Соню з сином у рідне місто.

— А за рік, у них ще зʼявилася донька, – роздратовано сказала Марія Борисівна, – тепер у столичній квартирі один живе, коли зйомки або вистави в столиці проходять. А мою дурепу все влаштовує: вона йому довіряє. А я спеціально на Фейсбуці його сторінку дивлюся – взагалі жодного натяку на сім’ю: свої фото, зі зйомок з акторками різними. Дивлюся сторінки колег: фото з дружинами, з дітьми. Оди хвалебні дружинам співають, що вони без них не стали б тим, ким стали.

— Тебе не зачіпає, що сім’ї ніби немає на його сторінці? – запитала Марія Борисівна свою дочку, -Ось він у столиці, а ти тут. І що він там робить після зйомок своїх? З ким час проводить? Молодий чоловʼяга і один? Не сміши мене, я життя прожила. Напевно вішає панянкам локшину на вуха, що неодружений, що вільний, тому в його соцмережах жодного натяку на тебе і дітей немає!

— Мамо, – відповіла Соня, – це наше спільне рішення. Ну не хочемо ми афішувати своє щастя і своє приватне життя, щоб різні неадекватні не обговорювали мене і дітей!

— Не обговорювати сім’ю і дітей, позиція в нього така, виявляється. Імена дітей на руках набив, нібито, щоб показати, що він чоловік зайнятий, а я вважаю, що це не позиція, просто моя дурепа живе із заплющеними очима!- сказала Марія Борисівна.

Як ми зрозуміли, Соня якраз усім задоволена: вона опікується домом і дітьми, чоловік то у Львові, то в Києві, забезпечує її грошима, проводить із сім’єю весь час, вільний від зйомок. І чого Марії Борисівні треба?

— Підробляє Сонька чимось там по фрілансу, як каже, для душі. Тьху, навіщо тільки вчилася 5 років у хорошому виші. Не про таке щастя я для рідної доньки мріяла, – резюмувала теща нелюбимого зятя, – Думала, що буде як у всіх – просте жіноче щастя: дітки, вечори з чоловіком, вихідні однією великою родиною на дачі. Ех…

А я все думаю, а яке воно, просте жіноче щастя? І чи може воно бути однаковим для всіх? Що думаєте? На ваш погляд, люди творчих професій ненадійні чоловіки? Адже ні прибити, ні забити, ні копати…