Мені 21 рік. Зустрічалася з хлопцем півтора року, потім він зробив мені пропозицію. Я погодилася, почали готуватись до весілля, але на душі чомусь було неспокійно.
Я думала, що ми влаштуємо скромне весілля, замовимо стол в ресторані з батьками і найближчими друзями, а потім поїдемо кудись відпочивати. Але батьки мого нареченого вирішили влаштувати банкет із голубами, виїзною церемонією та купою гостей.
— Ти повинна виглядати, як гідна наречена. Якщо будеш в кросівках, ми з тобою потім спілкуватися не будемо. Ось роби, що забажаєш, терпи ті підбори, але кросівки це для посміховиська.
Купили мені довгу сукню та туфлі на високих підборах, хоча я так хотіла коротку з кросівками. Тут уже я мовчати не стала і великою мірою посварилася з майбутньою свекрухою, яка чомусь вирішила, що може все вирішувати за нас.
Хлопець мій став виправдовувати матір, мовляв, вона хоче якнайкраще і для нас намагається. А я як уявила, що вона й далі втручатиметься в наше життя, так і заміж виходити розхотілося.
Сказала коханому, що не готова, запропонувала відкласти весілля. Звичайно, не лише через його батьків, загалом почала сумніватися у своєму виборі.
Тепер уже він мені влаштував сварку і сказав, що якщо я передумала, то можу котитися на всі чотири сторони, він принижуватися не має наміру. Я зібрала речі і поїхала до мами до свого рідного міста.
Так його мати мене і там дістала, дзвонила щодня, ображала та вимагала повернути вкладені у весілля гроші. А я що, її про щось просила?
Хіба це мені потрібен був цей карнавал із музикантами, каретами та іншою мішурою? Довелося поміняти номер телефону, так вона мамі почала дзвонити і погрожувати.
Пробувала поговорити з хлопцем, щоб угамував свою матір, але він трубку не бере. Незабаром сесія і мені навіть страшно повертатися назад, чи мало що вони ще придумають.
