Ще до заміжжя я взяла свою першу кредитку. Це були легкі гроші, і оскільки сума була невелика, я щомісяця встигала повертати все вчасно.
Але через дотримання всіх умов згодом мій ліміт зростав і зростав. У мене з’являлося все більше «легких» грошей, і я зовсім не розуміла, що не зможу їх повернути.
Я взяла другу кредитку, наявність грошей знову закружляла мою голову, і я загрузла в ще більших боргах. Трохи згодом я зустріла вже свого майбутнього чоловіка і згодом розповіла про свою проблему.
Він був не такий забезпечений, щоб покрити все разом, і взяв кредит на рік, щоб перекрити мої борги з умовою, що я більше не користуватимуся ними.
Але згодом я знову відкрила собі цей доступ і взяла ще одну кредитку. Зараз у мене їх три, і я не знаю, як мені все це сплатити.
А кредит на довгий термін мені не дають, через наявні борги та прострочення. Батьки та чоловік не знають цього.
У мене такий важкий тягар на душі, що кожен день хочеться ридати, і я боюся їм зізнатися в цьому. Не знаю, що робити.
— Та не треба мене нікуди перевозити! Чуєш, Світлано? Навіть не проси, — я стояла…
— Мамо, заспокойся, будь ласка, не нервуй. Просто поясни, що трапилося, — Поліна мимоволі потерла…
— Женю, а чого ви весь шашлик дочиста змели? Могли б хоч жменьку для жінки,…
— Та облиш, Аню, тобі що, шкода? Просто в Антохи зараз складний період... — А…
Той вечір починався як завжди: чотирирічний Михайлик уже солодко сопів у своєму ліжечку, на кухні…
Той суботній ранок починався у мене за звичним, роками відпрацьованим сценарієм: на плиті тихенько пихтів…