Аліна Сергіївна тихо піднялася сходами і відчинила двері квартири. Це був не її будинок, а її сина, але в жінки були ключі. Її невістка Влада навіть не здогадувалася про це.
Аліна Сергіївна часто приходила в цю квартиру, поки Влади і Саші не було вдома. Сашко – син Аліни Сергіївни теж не знав про ці візити. Він дав ключі матері ще минулого року, коли вони їхали у відпустку, і благополучно забув про це.
А жінка користувалася їхніми речами, іноді брала щось із продуктів або милася в них удома. Вона виправдовувала себе тим, що пенсія в неї маленька, а Сашко непогано заробляє. Та й узагалі, повинен же він допомагати матері!
Аліна Сергіївна намагалася все залишати так, як було до цього. Іноді їй хотілося навести лад, помити підлогу або розкласти речі, але вона тримала себе в руках. Вона й так не ладнала з Владою, вважаючи її невідповідною парою для свого сина. Звісно, Аліна Сергіївна вважала, що Влада не справляється з домашніми справами, і взагалі, в них удома брудно і якось незатишно. Жінка часто висловлювала це невістці. Але й та в боргу не залишалася.
— Це наш дім і ми будемо жити так, як хочемо! – зазвичай говорила вона. – Вам подобається стерильна обстановка, так і живіть! А до нас не лізьте.
Аліна Сергіївна вважала її “хлопцем у спідниці” і не розуміла, як її син живе з Владою. Вона завжди намагалася виховувати Сашу і привчати до порядку. Водила його в дитинстві на різні гуртки, віддала в музичну школу, навчила поводитися пристойно. І що з цього вийшло?
Він одружився на солдатці з чоловічим ім’ям! Хто при здоровому глузді називатиме дівчинку Владою? А вона ще й ім’я своє виправдовує! Вступила до вишу і вивчилася на поліцейського. Це ж чоловіча робота! Влада зовсім про сім’ю не думає, вважала Аліна Сергіївна.
Ось і сьогодні вона не поспішаючи обійшла квартиру. Пожурилася з приводу розкиданих речей. Ну, як розкиданих, вони лежали на дивані, чекаючи, поки господарі розкладуть їх по шафах. Але можна було зробити це відразу!
Потім Аліна Сергіївна заглянула на кухню і зробила собі чай. Вона знала розпорядок роботи і Саші, і Влади, тому особливо не переживала, що вони прийдуть. Але цього дня щось пішло не так. Коли Аліна Сергіївна пила чай зі смачним печивом, у замковій щілині пролунав звук ключа, що повертається.
— Хто тут? – Влада побачила чуже взуття в передпокої і напружилася.
Вона розуміла, що злодії точно роззуватися не будуть. Отже, це не злочинці, але хто тоді? Взуття жіноче. Не молодіжне, а скоріше жінки похилого віку. Усі ці думки швидко пролетіли в голові дівчини. Вона майже одразу зрозуміла, що прийшла свекруха. Більше було нікому.
Аліна Сергіївна постаралася надати спокійного виразу обличчю, хоча їй було страшно. Усе-таки її застукали на місці події.
— Ви де?
Влада заглянула в зал, а потім пройшла на кухню, де пила чай Аліна Сергіївна.
— О як! – дівчина усміхнулася, але вона теж була розгублена. – І що ви тут робите? Як ви взагалі сюди потрапили?
— Владо, я розумію, що це має дивний вигляд, але я була недалеко від вашого будинку. У мене живіт прихопило. Довелося швиденько забігти до вас.
— Ну а потім ви зголодніли? Правильно я розумію?
— Владо, я не знаю, як так вийшло. Може, цукор упав, в очах потемніло і я вирішила чай випити.
— Печиво до речі смачне? – Влада кивнула на вазу з десертом. – Ми його ще не встигли спробувати.
Аліна Сергіївна зраділа, що її невістка перевела розмову на іншу тему і закивала.
— А як ви у квартиру потрапили? – Влада повернулася назад до розмови і Аліна Сергіївна роздратовано зітхнула.
— Владо, це не найголовніше! Краще скажи, чому у вас удома весь час не прибрано? Брудно, незатишно! Як ви живете?
— Аліна Сергіївна, це не ваша справа, – відрізала Влада. – Ключі на стіл!
Жінка розуміла, що якщо вона віддасть ключі, то халява закінчиться. А їй цього дуже не хотілося, вона вже звикла смачно їсти в цьому домі і не платити за воду в себе, адже вона милася тут. Тому Аліна Сергіївна обдурила:
— А в мене ключів немає! У вас двері відчинені були. До речі, хто з вас такий неакуратний? А якби це не я була, а злодії?
Влада розгубилася і запитала:
— Ви впевнені, що двері були відчинені? Ми із Сашком начебто закривали.
Аліна Сергіївна відчула впевненість і кивнула з напором.
— Звісно, впевнена. А як би я ще потрапила у квартиру? Владо, ви акуратніше будьте! Смішно навіть буде! Обнесуть квартиру поліцейського!
— Це не смішно, – буркнула Влада.
— Гаразд, я пішла. Мені начебто трохи краще стало, – почала збиратися Аліна Сергіївна, поки її ще в чомусь не запідозрили.
— Звичайно, краще, он скільки з’їли, – Влада не могла мовчати поруч зі свекрухою, яка теж її постійно зачіпала.
— Чула, що поліція нормально отримує.
— Так і у вас пенсія не така вже й маленька, – парирувала Влада.
— Закрийся за мною! – Аліна Сергіївна не стала більше з нею говорити.
Вона пішла, а Владислава розгублено подивилася на себе в дзеркало. Вона прекрасно пам’ятала, як уранці сама зачиняла двері до квартири. Хоча тоді її відволік Сашко, погладивши по плечу. Я не могла не закрити!
Дівчина пройшла квартирою і вирішила дочекатися чоловіка. Він прийшов ближче до вечора. Саша працював менеджером у великій компанії, хоче останнім часом мав намір змінити професію. На менеджера він навчався під впливом матері, сам Олександр хотів вступати на рятувальника. Він навіть подавав документи, але Аліна Сергіївна влаштувала скандал, і хлопець зробив так, як вона хотіла. Але тепер Влада дізналася про це і стала змушувати чоловіка піти з ненависної роботи. Вона знала Сашу, знала його хоробрість і розуміла, що, працюючи менеджером, він тільки мучитися.
— Привіт! – вони поцілувалися і кілька хвилин простояли в обіймах. Це було одне з головних правил їхнього життя – що б не трапилося, зустрічати одне одного з роботи й обійми. Це якось допомагало зняти стрес за весь день і додавало настрою.
Пізніше за столом Влада випробовувально подивилася на чоловіка і запитала:
— Ти пам’ятаєш, як ми вранці закривали квартиру?
— Що за дивне запитання? – Сашко усміхнувся.
— Пам’ятаєш чи ні?
Хлопець насупився і спробував згадати ранок.
— Ну, ми стояли поруч з дверима, ти повернула ключ, а потім я поклав руку на твоє плече. Просто захотілося доторкнутися до тебе.
— У тебе завжди таке бажання, – розреготалася Влада, а потім розповіла чоловічі про його матір.
— Тобто вона прийшла і пила в нас чай?
— Так, і вона каже, що квартира була відчинена.
— Ні, я прекрасно пам’ятаю, як ти її зачинила.
— Як вона тоді відчинила двері?
Саша задумався на кілька хвилин, потім ляснувши собі по лобі і, вибачаючись, подивився на дружину.
— Владо, вибач мені. Я ж сам давав її ключі. Пам’ятаєш, ми минулого року їхали на два тижні?
— Ти не забравши ключі?
— У мене зовсім із голови це вилетіло. Я говорив її про ключі, вона сказала, що занесе їх мені. Але так і не зробила цього.
— Ох… – Влада зробила вигляд, що витирає піт із чола. – А я вже злякалася, що пам’ять втрачаю.
— Треба в мами забрати ключі.
— А давай по-іншому зробимо? Пожартуємо над нею!
— Владо, вона все-таки моя мама, – Сашко докірливо здивувався на дружину, але потім не втримався від запитання. – Як ти хочеш пожартувати?
— Слухай…
Влада подалася ближче до чоловіка і заговорила, пояснюючи свій план.
За кількість днів Аліна Сергіївна зрозуміла, що пройшов час і ситуація не мала ніякого розвитку, тож напевно діти нічого не запідозрили, і ще вона хотіла поїсти чогось солодкого. Але, як завжди, не хотіла витрачати гроші й усміхнулася, покрутивши в руках ключі.
Влада така наївна, подумала жінка. Обдурити її було дуже легко. Цікаво, як вона служить у поліції? Її ж будь-яка бабуся навколо пальця обведе, не кажучи вже про справжніх злочинців.
Аліна Сергіївна дійшла до будинку сина і з переможним виглядом зайшла у квартиру Влади і Саші. Із собою в неї був рушник і мило. Вона передчувала спокійний день-прийняття ванни, потім чай із десертом, а потім можна і додому їхати. Але все пішло трохи не за планом.
Коли жінка вийшла з ванни, пролунав стукіт біля дверей.
— Хто там? Може, сусіди прийшли? – Аліна Сергіївна відставила чайник і поспішила до дверей.
Вона обережно виглянула у вічко. Там стояла жінка, і Аліна Сергіївна зрозуміла, що бояться її нічого. Вона відчинила двері і тут же здивовано шарахнулася вбік. Перед нею стояли люди в масках. Їх було троє або четверо, і всі загрозливо дивилися на жінку.
— Що ви робите? – пролепетала Аліна Сергіївна.
— У цій квартирі зафіксовано проникнення лиходіїв. Ві господиня?
— Ні, – Аліна Сергіївна розгубилася. – Яке проникнення?
— Вас заарештовано! – чоловік у масці одягнувши її кайданки, і Аліна Сергіївна з жахом помотала головою.
—?Що ви робите?
— Вас заарештовано за розбійне проникнення!
— Це квартира мого сина.
— Він знає, що ви тут?
— Ні, але він може підтвердити, що я – його мати. У мене невістка в поліції служить! Зателефонуйте її!
— Громадянка, заспокойтеся, – чоловік із легкою усмішкою здивувався на жінку, яка плакала. Він зняв наручники і кивнув на стілець.
У квартиру увійшла Влада і подивилася на свекруху.
— Ключі від квартири на стіл!
— Ти що підлаштувала все це? – Аліна Сергіївна почервоніла від злості.
— Я покликала хлопців, – Влада вдячно кивнула їм, – у них якраз зміна закінчилася. І вони погодилися підіграти.
— За тобою «простава», – усміхнувся Владі чоловік.
— На наступну зміну принесу.
— Приємно мати з тобою справу! – Чоловіки розсміялися і пішли.
А Влада опустилася на сусідній стілець поруч зі свекрухою, яка все ще витирала сльозу.
— Це була пробна акція. Наступного разу я викличу наряд по справжньому. Ключі на стіл і я забороняю з’являтися вам тут без нашого відома.
— Ти стерво! – Аліна Сергіївна кинула ключі на стіл.
— Ви по-доброму не розумієте, ще й обдурили мене тоді. Думаєте, я така наївна? У нашій квартирі стоять сигналізація, і якщо ви зайдете без нас, вас заарештують за злом.
Влада брехала, у них не було сигналізації. Просто вона встановила камеру і кілька днів відстежувала, чи не зайде свекруха. З хлопцями з роботи вона домовилася заздалегідь. Вони посміялися над невдалою свекрухою і погодилися допомогти подрузі.
— Я все Саші розповім, – Аліна Сергіївна розуміла, що це звучить жалібно і якось по-дитячому.
— Він все знає, – незворушно знизала Влада плечима. – Ви повинні зрозуміти, що у нас є особистий простір, в який вам лізти не треба. Досить того, що Ви Сашку життя псували.
Аліна Сергіївна не стала більше нічого говорити, вона підкинула голову, і пішла за своїми речами. Вона вирішила пізніше поговорити з сином, він був більш тямущим, ніж його нахабна дружина.
