Аналізуючи життєві шляхи бабусі, мами та мене, що доводиться виходити заміж заради виживання, не спокійно за коханням, а коли припре

Я вирішила розповісти, що відбувається ось уже кілька поколінь у нашій родині по жіночій лінії, і дізнатися про вашу думку з цього приводу, чи ви вже стикалися з такими речами.

Вже якесь покоління бабуся, мама і я (до цього не знаю) були єдиними дівчатами в сім’ї. Я часто читала, що в роді народжуються одні дівчата, але якщо кілька дівчат, то це ще нічого, а в нас лише одна дівчинка щоразу.

Плюс до цього, дівчинка народжується недоношеною та дуже слабкою, не дотягує до двох кілограм та ледве виживає. Я б сказала, що життя цих дівчаток важке, за течією не поплаваєш, життя як боротьба за виживання. Далі я помітила таку закономірність: аналізуючи життєві шляхи бабусі, мами та мене, що доводиться виходити заміж заради виживання, не спокійно за коханням, а коли припре (вибачаюсь за вираз).

Бабуся вийшла заміж під 30, вважаючись старою дівою в селі, вибору не було у неї, хто захотів одружитися за того і вийшла. Мій дід як я пам’ятаю, був дивний чоловік. Аналізуючи його поведінку, я взагалі думаю, може він був аутист?

Я була його онукою, але він жодного разу зі мною не розмовляв, ніби мене не існувало. Тоді, звичайно, такі діагнози не ставили, тим більше вони жили у глухому селі. Я бабусю живою не застала, вона практично все життя після народження дитини хворіла і померла в 54 роки.

Моя мама вийшла заміж у 22 роки, але через тиждень після знайомства, як вона казала: «Мені набридло жити у гуртожитку, а в нього була велика квартира».

Моя мама не ділилася своїми почуттями, але я так підозрюю, що навряд чи вона любила цю людину, вона теж була дуже дивна, не така як мій дідусь «аутист», але дивна по-іншому, як міська божевільна. Їхній шлюб навряд чи був щасливим, до того ж у неї був коханець, перебуваючи у шлюбі, і я народилася від цього зв’язку.

Я завжди ставила собі запитання, як це вплинуло на мій життєвий шлях, таке народження від коханця і приховування цього? У документах я записана на офіційного чоловіка, але біологічного батька я бачила, він до нас заходив. Безумовно, це вплинуло на мене психологічно, я навіть ходила до психолога кілька років, тому що постійного батька, можна вважати, я не мала, і стосунки з чоловіками ніколи не складалися.

Мені 34 роки, заміжня ніколи не була, але ось це «заміж заради виживання» відбивається і на мені, але я з цим не згодна і не хочу так робити. Наприклад, у моєму житті була така ситуація, коли я приїхала навчатися до Європи, грошей було дуже мало, але якби я захотіла, то могла б вийти заміж за якогось старенького дідуся, щоб вижити (і далі для отримання громадянства).

Такі можливості життя мені надавало кілька разів. З молодими зовсім не складається, навіть якщо зустрічаються, то їх трохи щось, як вітром здуває, (дідусь чомусь не здуває, вони готові роками за мною ходити) та й слабкі вони певне якісь, не хочуть брати на себе відповідальність і начебто весь час чогось бояться.

Одна ворожка мені сказала, що енергія роду по жіночій лінії спочатку порушена, надто багато жіночої енергії, а чоловіки якісь слабкі трапляються. Не знаю, що з цим робити і чи вийду я колись заміж.

Ходіння до психолога мені не допомогло побудувати стосунки, але я зрозуміла, що я і так добре почуваюся, головне, я почала краще до себе ставитися і почала почуватися комфортно в своїй самоті. Чи будуть у мене колись діти, я теж не знаю, але це мене не турбує надто сильно, я не з тих жінок, що дуже хочуть дітей, і тим більше я думаю, чи варто давати життя знову одній слабкій дівчинці, яка все життя боротиметься і не зможе побудувати особисте життя?

До того ж моя бабуся померла до мого народження, моя мама теж уже померла, виходить, що моя дитина, якщо вона народиться, не побачить свою бабусю. Для мене це дуже сумно. Моя мама померла 5 місяців тому, але я тільки зараз почала відчувати горе від втрати (я так і думала, бо до мене часто, як до жирафу, все надто довго доходить). Мені захотілося поділитися цією історією та полегшити свій емоційний стан, я помітила, що коли пишу і поділяюся, мені стає легше.