Ніна у свої вже двадцять п’ять років не шукала принца, а тверезо оцінювала хлопців, які могли б стати хорошою партією для шлюбу. І ось вона познайомилася з чоловіком. Він уже відслужив. Містечко в них маленьке, всі й усе на виду. Анатолій виявився хозяйським і працьовитим, це її приваблювало. Він був їй симпатичний, але кохання до Толика Ніна не відчувала. Але вона так була натхненна мріями про сім’ю, що вирішила вийти за нього заміж.
Анатолій виявився порядною в усіх відношеннях людиною. Він Ніну кохав. Побудували будинок, завели господарство. Потім зʼявився син Микита. Після появи сина чоловік буквально носив її на руках. Їхньому життю багато хто заздрив. Ніна з часом щиро полюбила Толю. Його було неможливо не любити.
Він дбав про сім’ю, був справжнім чоловіком і господарем. Працював він відʼїздами на будівництві, часто їхав надовго, але щодня дзвонив, про все питав. Коли повертався, у них було велике сімейне свято. Вони їздили на відпочинок, навіть були в Єгипті. Але одного разу, після чергових вихідних він поїхав і зник. Такого раніше не було, щоб ні звісточки, ні дзвінка. Ніна захвилювалася: “Щось сталося!”.
Тільки через тиждень пролунав дзвінок. Телефонувала незнайома жінка. Вона повідомила, що Анатолій більше до них не повернеться. Він вирішив залишитися з нею, бо в них є донька. Потім слухавку взяв чоловік і сказав, що він сам подасть на розлучення, усе майно залишає їм із сином і платитиме аліменти.
Ніна спочатку не повірила, що може бути таке. Біль її був такий великий, що здавалося, світ звалився. Але в неї був син, заради якого треба було жити. Вона взяла себе в руки. Навіть подумала, що, напевно, це розплата за те, що вийшла заміж без любові. Адже тільки потім, вона всім серцем полюбила Анатолія. Вони розлучилися мирно, без скандалу. Але під час розставання він сказав: “Я її дуже люблю. Поруч із нею я почуваюся чоловіком. Пробач!”.
Заміж вона більше не вийшла. Жоден чоловік не знайшов підхід до її душі.
Минуло двадцять років. Синові вона нічого поганого про батька не навіювала. Але Микита не міг його пробачити.
Якось зателефонували з організації, де працював Анатолій. Вони повідомили, що автобус, на якому їх везли на роботу, потрапив в дорожню пригоду. Толік дуже постраждав. Він просив повідомити Ніну, колишню дружину. Ніна, звичайно ж, того ж дня вирішила поїхати туди, а синові сказала, що поїде до родичів. Чоловік, побачивши Ніну, розплакався. Він був паралізований. Травма була серйозна на хребтові.
Вони проговорили цілий день. Він розповів, що нинішня дружина прикидалася хворою, боялася за маленьку доньку, що раптом її не стане, і хто її захистить, якщо не рідний батько. І він зробив вибір на користь тієї, яка потребувала його підтримки. Хоча з перших днів вона заборонила йому спілкуватися з його маленьким сином.
Анатолій став жити заради другої сім’ї. Працював, оберігав їх. Дружина одужала. Тоді тільки Анатолій зрозумів, що вона спритно обвела його навколо пальця. Двадцять років він присвятив чужій жінці, у якої виявилося, що й донька теж не його. А тепер ось, після всього що сталося, вона відмовилася від нього, їй не потрібен інвалід, і подала на розлучення.
Ніна, як і раніше, любила свого колишнього чоловіка, батька її сина. Вона не змогла відмовитися від нього, хоча син був проти, щоб вона привезла батька додому. Але рідні почуття перемогла.
Микита пробачив батька. Вони забрали його до себе і намагатимуться вилікувати. Можливо, він встане з інвалідного візка, і вони знову заживуть, як раніше.
Щира любов робить чудеса!
