Головна

Автор: Selena

— Ану швидко побігла в магазин! Удома миша повісилася, їсти нічого. — Остапе, у нас лише дві тисячі лишилося, до зарплати ще тиждень. Може, ти хоч на роботу влаштуєшся чи потаксуєш на машині? — Я тобі що, таксист? Кажи спасибі, що взагалі в моїй квартирі живеш
Життєві історії 0
— І де це ти волочилася? — гаркнув Остап, щойно Наталка переступила поріг квартири. Вона, ледве зводячи дух, відповіла: — Я на роботі була. — На якій іще
Вона була дуже кумедна, волосся біле фарбоване і кучеряве, якась «хімія». Хлопці називали її «Нінка-бомбочка» за те, що в неї був важкий низ, і вона почувалася незграбною, соромилася себе, і, схоже, їй… подобався Володя. Ніна напружено дивилася на Тетяну, і Тетяні стало смішно
Життєві історії 0
Увечері після роботи Тетяна їхала в напівпорожній електричці й раптом відчула на собі чийсь погляд. Навпроти не було нікого, але через прохід сиділа пара приблизно її віку. Повненька
Що ти до Віті чіпляєшся, мамо, він же справою займався? Ну так, пил цементний, клей пахне, то пішла б погуляла, з подругами поспілкувалася. – З якими подругами, Любо? Вже мого віку всі віддали Богу душу давно, остання була Галина Іванівна. Так узимку теж відійшла у вічність, хоч і молодша за мене була
Життєві історії 0
Віктор, ледь стримуючи роздратування, повільно розмішував у відерці термосуміш. За стіною його теща Ірина Олександрівна відпочивала після обіду, невдоволено покректуючи. Дзвінок мобільника перервав його думки та процес змішування
— Мамо, уявляєш, поки я у них була, портрет тата Ігоря двічі зі стіни падав. Дід бурчав, що бабуся навіщось його до їхнього ліжка перевісила. Він вважає, що від цього їй тільки гірше, вона лежить, на портрет дивиться, і їсти відмовляється. І на діда дивиться злобно, немов він їй чужий. Дідусь каже, що вона змінилася останнім часом
Життєві історії 0
— Поліно, ти бабусі Наді давно дзвонила? Позавчора? Подзвони їм із дідусем, ти ж знаєш, скаржитися вони не люблять. А почуваються вони зле, розумієш? Тетяна Іванівна колишнім свекрусі
Ніколи, чуєш, ніколи не кричи. Я прекрасно розумію людську мову й без криків, і Лариса теж. Попередження більше не буде. Або ти підеш, або я. Думаю, ти повернешся у звичне для тебе середовище
Життєві історії 0
— І що, й дивитися у вікно тепер вже не дозволено? — злісно кинула літня жінка, її погляд, здавалося, міг пропалити шпалери. Світлана, тихо підійшовши ближче, м’яко заговорила:
— Пропадете ви самі! Треба батькові терміново нову маму тобі шукати. Бабуся не помилялася: Віра з татом і справді занепадали. Так, Віра десь підхопила воші, і в класі з неї всі глузували — у дванадцять років і воші
Життєві історії 0
Віра знала, що мама пішла через неї. Мама не раз казала, що Віра — її покарання, що сил у неї більше немає, і якби вона знала, нізащо б
— А воду від варіння яєць вона виливає в раковину. Га? Я цією водою квіти поливаю, щоб краще росли! — Немає в нас квітів, — знизав плечима син. — Я твоя мати! І маю право брати участь у твоєму житті. Не одружуйся. Придивися до дівчини
Життєві історії 0
Навіть у буденних дрібницях Ганна Дмитрівна знаходила привід для невдоволення. «Вона вилила воду після варіння яєць у раковину!» — обурено шепотіла вона сусідці, яка зайшла в гості. «А
Треба близьких на весілля кликати, треба! Споконвіку так було заведено. Нехай і сукня біла буде, і коровай буде, і ніжними пелюстками квітів їхній шлях хай обсипають, і дрібними монетками, і зерном, щоб дітки в сім’ї були і ще достаток був. Адже щирі почуття і добрі побажання від близьких – це найкращі дарунки для молодят
Життєві історії 0
Ох, які ж дивні речі часом трапляються у житті. От і з нашою Маринкою сталося щось неймовірне, наче злий жарт долі чи, як кажуть, закон підлості спрацював. У
— Я вже влаштувався на другу роботу онлайн. Вибору немає, поки ми молоді, ми ще щось зможемо. Не у всіх є заможні батьки, наші зробили те, що змогли, у нас навіть дачі та машини у батьків є, не найбідніші. А тепер прийшла наша черга
Життєві історії 0
Квартиру Кирило винайняв для них просто величезну. Ольга навіть рота рукою прикрила, щоб не скрикнути від захвату. Але одразу ж їй спала на думку твереза думка: «Слухай, але
Але ж я знаю, що дівчата можуть бути дуже хитренькими, коли їм це потрібно. Окрутить, сам не помітить як. Затягне до РАЦСу. Та хоч животом, мало таких випадків? І ж бо зрозуміло, що жити мій син з нею не буде. Надто різні, а він… кінь застояний, йому ще копитом бити й бити. Він у мене мало не з 12 років на дівчат задивлятися почав. Мабуть, у діда нашого вдався
Життєві історії 0
— Знаєш, Зоюню, це якось йому самому треба вирішувати, — ділиться думками двоюрідна сестра Зої Павлівни. — Він дорослий у тебе вже, якось сам розбереться. Не ставай класичною

You cannot copy content of this page