Але щойно вона поставила блюдо з шашликом у центр столу, як за парканом пролунав дзвінкий жіночий голос: — Ну що, пригощаєте? Я без запрошення, сподіваюся, не проженете! Ірина підняла очі й побачила сусідку Ларису, яка, посміхаючись, заглядала через паркан
Ароматний дим від мангала стелився над ділянкою, змішуючись із запахом скошеної трави і квітучого бузку. Ірина витерла спітніле лоб тильною стороною долоні і дбайливо переклала шашлик із шампурів
— Світлано, що сталося? – Олена вийшла вперед, загороджуючи стіл із гостями. — Що сталося? – передражнила та. – Моя донька голодна вдома сидить, а ви тут бенкетуєте! Сусіди сказали, що ви її сюди заманили, а потім вигнали! — Ніхто нікого не заманював, – спокійно відповіла Олена, хоча всередині все кипіло
—  Тітонько Олено, а можна я у вас побуду? Я тихесенько посиджу, нікому заважати не буду, – тоненький голосок Віки, сусідської дівчинки, пролунав з-за паркану, коли Олена розвантажувала
Стала Ніна м’ясо приносити свіже, тільки-но з базару. Будеш, мовляв, котлети робити натуральні, раз сосиски не до вподоби, а він заявив, що зовсім від м’яса думає відмовитися, перейти на овочі та крупи, як святі люди
— І куди в нього тільки ті гроші діваються? Пенсія яка хороша, та ще й працює… І купує собі всяку дрібницю дешеву замість їжі. Їв би, як король,
Здатна розтринькати все, що є на даний момент у гаманці й на карті. Буде купувати всілякий непотріб з доставкою. Ось наприклад органайзери для білизни, щітки для меблів, лахміття, яке осяде у шафі і не буде носитися, кухонні пристосування з реклами
— Він напевно від мене похвали чекав? Який він молодець, «добув» нам велику суму грошей на літній відпочинок? – роздратовано каже Яна свекрусі, – А нічого, що він
Спочатку бабуся хотіла, щоб я привезла їй гроші, але потім повідомила, що брат приїде сам. Тоді я зрозуміла, що це мій шанс: із братом у нас непогані стосунки, був реальний шанс домовитися, щоб бабуся нічого не дізналася
У нас із чоловіком зберігалися бабусині «похоронні» гроші. Бабусі дев’ятий десяток, вона за роки із пенсії накопичила п’ятдесят тисяч, прийшла до мене і віддала, доручивши саме мені зайнятися
У цьому і річ, Лера з мамою продали нарешті квартиру в Полтаві. І вона вмовила маму сюди переїхати. Але квартира в них малесенька, Лерка, звісно, занадто поспішила з покупкою. Загалом, мама її вирішила зняти собі кімнату, щоб доньці не заважати, Лера їй оплатить. — То хай у мене поживе, вона ж моя землячка. І мені не так сумно буде, — зраділа Ірина Борисівна
— Ти якась засмучена, Мариночко, що трапилося? — лагідно запитала доньку Ірина Борисівна. — Ой матусю, якась смуга невдала йде, ніяк не виберемося з Толею з ями, —
— Бабо Віро, дайте найкращу курочку, жовту, запашну, бабуся просить! Продавщиця пірнула під прилавок, як за старих часів, і витягла невелику, але жовту, як я і просила, важку тушку. — Візьми ось цю, по травичці гуляла, що хочеш із неї роби, хоч локшину, хоч печеню. Що з бабусею?
Моя бабусенька віддала Богу душу на руках у мами, a мама пішла при мені. Я вийшла на кухню, щоб помити руки, повернулася, a її вже немає. Сподіваюся, що
— А можна з ним сфотографуватися? — питали дітлахи. Дмитро прикрив кота й серйозно відповів. — Можна. За гроші. — Як це? — Десять гривень платиш і фотографуєшся. — У-у-у… — Ну, як хочеш, — відповів Дмитро. Невдовзі перший охочий сфотографуватися з Марсиком приніс десять гривень. Потягнулися й інші дітлахи — кота передавали з рук у руки
Максим і Марія вважали себе батьками з добрим солідним досвідом. У всякому випадку – вони так думали. Старший Дмитро зʼявився у родині, коли їм було за тридцять, донька
Я приходжу з роботи близько 18 вечора, буває втомлений і не задоволений, водночас мені доводиться самому готувати собі поїсти, потім помити посуд, погратися з дитиною, купати її. І десь о 20:00 ми вкладаємо малюка спати
Одружений я уже 6 років, є дитина якій наразі пів року. Після появи малюка зіткнувся зі «стандартними» проблемами чоловіка і дружини – на мене у неї тепер немає
Про те, що гроші є у його власної законної дружини, Ольга Іванівна згадала одразу, все чекала і дивувалася: чоловік бідує, а Марина на виручку не поспішає, навіть не пропонує допомогу й участь. — Набралася сміливості, прийшла до них, – каже жінка, – ну й кажу невістці, мовляв, ось у тебе роками на вкладі гроші накопичуються, там напевно й на пару вирішення таких ситуацій буде
— Правду кажучи, всі ці роки вона майже не витрачала цих грошей, якщо й брала звідти, то зовсім небагато, – з гіркотою каже Ольга Іванівна, – вважай, збирала,

You cannot copy content of this page