— А у нас вийшло ось так, сваха живе спокійно, а я не знаю, як усе закінчиться. Старша донька каже, мовляв, гони їх, принаймні невістку. Але де я потім сама опинюся? – засмучена Ніна Тихонівна
— А у нас вийшло ось так, сваха живе спокійно, а я не знаю, як усе закінчиться. Старша донька каже, мовляв, гони їх, принаймні невістку. Але де я
— Дівчинка й хлопчик в одній кімнаті живуть. Це нормально? — обурювалася Віра. — Допомоги від неї ніякої. А витрати додаткові на неї немалі, між іншим. — Які витрати? — обурювався Артем. — Їсть вона мало, пенсію нам віддає. — Ну і що. Пенсія її — кіт наплакав. А їжа нині дорога.
Віра зло глянула на чоловіка. — А чому твоя мама житиме у нас, а не у твого брата? — обуренню жінки не було меж. — Бо у нас
У Павла машина «Нива», і якщо хоч одне колесо його машини заїде на траву біля будинку Клавдії, все – скандалу не уникнути. Павло приїжджаючи на обід залишав машину біля своєї хвіртки, а потім розвертаючись, міг наїхати на траву сусідки
Ганна з Клавдією жили в сусідах усе життя. Обидві залишилися в батьківському домі, обидві вийшли заміж, але особливої дружби між ними не було. У дитинстві дружили, разом гралися,
Увесь тиждень сім’я працювала, а пенсіонери із завидною регулярністю збиралися і виїжджали з дому так рано, що інші домочадці навіть не встигали запитати: «Ви куди?» До вихідних, за заведеним тепер звичаєм, зібравши сумки з їжею, сім’я вирушила на дачу, радісно влившись у потік таких же радісних дачників
Несподівано купилася дача. Ну як купилася? Просто вся родина взяли і склалися фінансами. Молоді додали трохи своїм батькам, і люди похилого віку (які батьки батьків) теж внесли свій
— Ніно Георгіївно, це що таке? — А сама не бачиш, що?! Їжі онукам привезла, щоб не голодували. Чого стоїш, допомагай давай. Аліна так само здивовано витріщалася на свекруху і ніяк не могла зрозуміти, навіщо їм їжа і чому дітлахи голодують. — Ви проходьте, Ніно Георгіївно, я зараз, пироги переверну, а то згорять
От недарма Ніна недолюблювала свою невістку. Немов відчувала, що покаже вона ще своє справжнє обличчя. Чи дарма кажуть, що скільки ти не старайся, скільки масок не приміряй, а
— Поставила курку в духовку вранці, чоловік із кимось листувався телефоном, а потім такий зайшов на кухню й мені: «А довго ще курка готуватися буде?» Спитала, чи не поспішає він кудись, а він мені й каже, мовляв, мама його написала, брат приїде з дружиною, його кличуть. І мені: «Ти теж можеш поїхати, якщо хочеш»
— Ой, та ми лаялися вчора цілісінький день, — ділиться з подругою Тамара. — Якщо чесно, то я вже й не знаю, як на це все реагувати. І
Потім у неї були Вова, Сергій і Алік. З Аліком Оля прожила найдовше, і від нього в Олі зʼявився син Степан. Але і там щось пішло не так і Оля залишилася одна з дитиною. Мої подруги, сміючись, запитували, чи не планую я взяти до себе і цього хлопчика, але я лише сумно посміхалася у відповідь
Мій син закохався в одну дівчину. Її звали Оля, і я тоді сприйняла подібні зміни у фізіологічному та душевному стані сина досить спокійно. Хлопчику дев’ятнадцять років, має повне
Але в кухні вже привабливо щось шкворчало, це батько готував сніданок. У цій родині мамою був тато. Завжди турботливий, згладжує всі конфліктні ситуації, він був уособленням справжнього чоловіка. А які він смажив млинці… М-м-м
Напевно у кожного з нас трапляються неймовірні історії, часом курйозні, але які цілком можуть стати і доленосними. А ви вірите в долю? А в любов з першого слова? Насилу?
— Негідник, – кричала на зятя мати Лери. – Виставив із дому дружину і сина! Негідник! Кинути дитину дворічну, як так можна? Совісті немає. Ой, не бреши, через те, що дружина не готує або щось по дому не робить, не розлучаються
— Річ навіть не в готуванні, хоча Лера взагалі вдома нічого не робить, – каже Ольга Дмитрівна. – Річ у байдужому ставленні до сім’ї та чоловіка взагалі. Ну
«Ольго! Знову ви?! Та що ж це таке? Де ваші чоловіки? Чому ви їх не посилаєте в магазин?» «Рух – життя!» – несподівано для себе відповіла Оля, сусід спритно підняв жінку і знову, як і минулого разу, практично дотягнув її до квартири
Ольга Іванівна вийшла з дому в магазин. Вона була вже в інтелігентному віці, і похід у магазин був для неї великою подією. Їй доводилося надягати цілу амуніцію, включно

You cannot copy content of this page