Головна

Автор: Selena

Першою на собі примхи невістки в цікавому стані випробувала свекруха: не так посолено їжу, занадто довго займала санвузол, а Катерині по маленькому закортіло. Не так ходиш вранці. Ірина йшла на роботу до 10-ї, а Катя, яка вже звільнилася, спала до обіду, виправдовуючись тим, що уві сні її хоча б не нудить. До певного часу претензії стосувалися переважно матері чоловіка, висловлювала їх Катя теж наодинці. Ірина – людина неконфліктна, м’яка, намагалася згладжувати кути, входити в становище, терпіла, не загострювала, співчувала
Життєві історії 0
Ірина з чоловіком поки що живуть разом. Хоча як разом… Як сусіди, заяву на розлучення вже подано, – каже Єлизавета про сім’ю своєї старшої сестри близькій подрузі. —
Свекруха розрулює і дрібні побутові проблеми своєї сестри, дорослої дієздатної жінки, у якої є вже доросла і дієздатна дочка. Саме мати Валиного чоловіка ухвалює рішення про великі покупки, їй раніше неначе лікарю показували і племінницю, яка захворіла, і онука сестри, у якого щось не так. Із серії: «Щось не так, але що – незрозуміло. Приїжджай терміново, подивися, що ти скажеш, те й зробимо»
Життєві історії 0
— Радіти треба, – усміхається подруга у відповідь на скарги Валентини. – Інші не знають, куди й подітися від настирливої уваги свекрухи. Жартую, якщо що. Валентина справді не
— Дивись, мамо, ось це дідусева дружина Раїса, а це його донька Наталя. Правда, вони красиві? Дідусь каже, що вони живуть десь далеко, так дідусь? – Катруся озирнулася на Петровича, а він важко зітхнув і кивнув. — Що ж вони до Вас не приїжджають, Петровичу? Чи ви посварилися? – запитала я. — Ні, що ти, – замахав старий, – Я їх дуже люблю. Вони живуть за кордоном. У моєї Раєчки спина все боліла, от разом із донькою і поїхала. Там і клімат кращий, і лікування
Життєві історії 0
Раніше ми жили разом із моїми батьками в старому будинку в межах обласного міста. А півроку тому, батьки вирішили купили однокімнатну квартиру на околиці міста, а решту виручених
Не встигла Марія заспокоїтися, як з’явився в неї на порозі чоловік, який назвався знайомим її чоловіка. Як потім зрозуміла – це з тієї самої компанії. Про якийсь борг говорив, натякав, як би розрахуватися… Ось тоді Марія й наважилася виїхати, хоча після того як не стало чоловіка два роки минуло. Причому звільнилася з птахофабрики тихо, без зайвих розмов. Швидко знайшла хату в селі й купила на невеликі заощадження. Вважала, що їй просто пощастило. Грошей було мало, здебільшого та частина, що за батьківську квартиру з сестрою вигадали
Життєві історії 0
Поруч з автостанцією красувався ларьок, підставивши дерев’яні боки яскравому сонцю. Промені були незвично гарячими, хоча ще тільки початок літа. — Ось спасибі, я миттю, – пообіцяла Марія водієві,
— Ох, Оленко, самі ми залишилися, та ще й із дитиною на шиї! – Любив голосити свекор, влаштувавшись за кухонним столом і спостерігаючи, як Олена готує вечерю. – А що, у нас сьогодні знову макарони? В Олени горіло все з середини від такого співчуття, але вона намагалася тримати себе в руках. — Та знову, – відповідала вона. – Тому що грошей у нас немає, а макарони поки що є! — Ну, значить, будемо виживати, – сумно констатував Андрій Петрович. – Макарони з маслом – цілком собі їжа. — Масла теж немає, – повідомляла Олена, спостерігаючи за реакцією свекра
Життєві історії 0
— Шикуєш, Оленко?! Батон можна було дешевше взяти, курка теж на знижці буває… Та й простроченням гребувати не варто, у нашому-то становищі! – Свекор закінчив вивчення чека і,
— Ви що, пропонуєте мені здати його в будинок для літніх людей? – накинулася вона на лікаря. — Ви зрозумійте, у спеціалізованому закладі йому буде краще! Я не наполягаю, просто кажу вам про те, які є шляхи надалі. Юля не збиралася нікуди здавати батька. Це він заплітав їй перед школою кіски і варив кашу, він вчив її розв’язувати рівняння і вчив із нею вірші. Він, червоніючи і ховаючи очі, пояснював їй про жіночі дні та прокладки
Життєві історії 0
Звичайно, можна було й раніше помітити. Потім Юля багато разів ставила собі запитання: чи можна було щось змінити, якби вона почала раніше бити на сполох? Розумом розуміла, що
— А коли йому? Спозаранку поїхав, затемна приїхав. Та й що з нього взяти? Він на роботі, а на Нюрці все господарство і діти. Тим паче не свої діти. Так і нема рідних в неї… От же вхопилася за Василя-вдівця, думала своїх Бог дасть, а воно он як вийшло. Ганна з молодих років була дівкою справною, і в роки лихоліття працювала нарівні з чоловіками, яких у селі, залишилося зовсім не багато
Життєві історії 0
— Що? Знову Нюрка своїх ганяє? — Та які вони «свої»? Ясна річ – чужі, на дітей пішла дівка. Он, чуєш, голосить на все село. З хати, що
— Та мені кого приведе, з тією і нехай живе! Тільки нехай з однією одружується, а то ж тут виходить, дві наречені… — Ну, це розібратися треба, – буркнув Петро, теж задумавшись. Не хотілося йому перед Михайлом упасти в бруд обличчям, тож сподівався, що новина Раїси, як порожнє відро, і Іван з її Світланою не зустрічається
Життєві історії 0
— От як на мене, так я не проти поріднитися. Та ми й так, вважай, рідня… скільки я тебе знаю, Петре? Та все життя знаю. — Ну-ууу, не
— Ти знаєш, що батьки Ігорю 200 тисяч видали на кухонний гарнітур? – шуміла Алла. – Катька вибрала найдорожчий і хвалиться ще! А ми сидимо зі старими меблями. Іди й кажи їм! Давай! Дівчина практично силоміць виштовхувала чоловіка з дому. І вже за місяць із задоволеним виглядом вирушала в меблевий магазин, щоб оновити меблі в усій квартирі
Життєві історії 0
Алла склала руки на грудях, насупилася і всім своїм виглядом демонструвала серйозність намірів. Дмитро спробував було віджартуватися, але вона його обірвала на півслові: — Я що – жартую,
— Гарне свято в дітей вийшло, – почала вона здалеку, зателефонувавши матері Марини. — Так, так хочеться вже фотографії побачити, – підтримувала її Римма. – Нехай діти живуть довго і щасливо, собі на любов, нам на радість. — Скажи по секрету: ви скільки грошей подарували дітям? – різко переключилася Люда. – Ти не подумай, я не обговорюю нікого і розумію, що обставини можуть бути різні, просто заради інтересу запитую. — Скільки змогли, стільки й подарували, тобі не здаються такі запитання недоречними? – образилася Римма
Життєві історії 0
— Скільки вам грошей на весілля подарували? На що витрачати будете? Я б на вашому місці нову шафу в передпокій замовила, – торохтіла Людмила з порога, прийшовши в

You cannot copy content of this page