Вона ще раз нагадала йому про колготки. Стас виділив суму. — Бери дешевші. — Дешеві рвуться швидше. — Рвуться всі, тому подешевше. Таня зітхнула і пішла спати. До речі зустрічі в спальні були теж дозовані. Засоби контрацепції нині не дешеві
Знову стрілка на колготках. Два дні тому одягла, і ось будь ласка. Таня працювала в школі, і капронові колготки це невід’ємна частина її одягу. А вони рвалися! Можна
Раптово пролунав плач дитини. “Та ні, почулося…” – подумала жінка. Але все ж інстинктивно обернулася. Бачить метрів за тридцять за нею на дорозі стоїть жінка в білій сорочці, на голові хустка. На руках тримає малюка. Жінка і дитина плачуть
Моя тітка Таня з сім’єю вирішили провести літо у своєму новому будинку в селі, який вони спеціально купили, щоб насолоджуватися природою. Село було напівпорожнє, кілька вулиць, у яких
Нам здавалося, що ми жах які бунтарки. Настала 8 година вечора, ми ввімкнули колонку. Ми були впевнені, що сусідка просто лопне від злості. Сиділи на другому поверсі й дивилися у віконце – чи не йде до нас дорога сусідка. Бачимо виходить, і йде в бік нашого будинку. Підійшла, стукає у двері, а ми висунулися у вікно другого поверху і дивимося на неї
А я досі не можу повірити в те, що сталося, не можу знайти розумне пояснення. Я з дитинства дружила зі своєю сусідкою Ніною. Різниця у віці у нас
— Дівчино, ну, справді, невже Вам шкода? Разом же веселіше їхати – почала її буквально вмовляти провідниця, але Рита лише похитала головою. — Мені не треба веселіше, я хочу доїхати спокійно і в комфорті. Інакше стали б ми з чоловіком усе купе викуповувати і вдвічі більше переплачувати, як Ви думаєте
На Риту чекала довга дорога на море. Довгоочікувана відпустка, яку хотілося провести із задоволенням і без усіляких пригод, десь в Італії. Літаків вона боялася з самого дитинства. Спочатку
Я вирішив, що ти приготуєш святкову вечерю. І для себе, і для мене, і для наших гостей… . Так. Завтра гості приїдуть, 7 осіб. Треба б стіл зібрати. Олену ніби облили холодною водою. Яка вечеря? Які гості? Яке готування, коли вона 12 годин відпрацювала на ногах? Їй би до ванної кімнати дійти, забратися під теплу ковдру і спробувати відновитися після “авралу” в магазині, який завжди трапляється перед святковими днями
Олена стояла біля виходу з магазину і задоволено роздивлялася яскраві тюльпани в шелесткій упаковці. Дрібниця, черговий подарунок. А як радісно на душі! Сьогодні чоловіча половина колективу весь день
У житті доньок Варвару Петрівну тривожила тільки одна річ – зяті не ладнали між собою. Вона знала, що з поваги до неї вони сьогодні не почнуть з’ясовувати стосунки. Але напруга знову витатиме в повітрі
Варвара Петрівна з раннього ранку метушилася на кухні. Сьогодні було її свято – ювілей. Жінці виповнювалося 60 років. Діло було в далекому, здавалось би, 2018 році. “Час підбивати
Юлька навчалася тоді у п’ятому класі. Після уроків вони з дівчатами забігли до комісійного магазину. Вони часто туди заглядали. Цей незвичайний магазин здавався лавкою чудових речей. Одяг, взуття дівчат не цікавили. А ось сувеніри, іграшки, прикраси навіть дуже
Юля лежала на дивані і гірко плакала. Чоловік кілька місяців тому зізнався, що він має жінку. І вона в положенні. — Юль, пробач, але два роки ми прожили
А після появи онуки все невловимо змінилося. Мама чоловіка почала буквально дошкуляти Оксані: як тримати, чим годувати, коли вводити прикорм, що купувати з одягу, де гуляти. — Доходило до абсурду, – каже Оксана, – лікар точно позначив, коли вводити в раціон дитини соки, коли жовток, але свекруха дістала товстий зошит, куди записувала все, що стосувалося її сина
— Не з’їхали ми, – сумно каже подрузі Оксана, – і напевно вже ніколи не з’їдемо, принаймні разом. Я з останніх сил тримаюся, але скоро вже точно зірвусь
Навіщо брати це? – упирався наречений, – Я це не їм! А цукерки навіщо купувати? Дітей немає зараз вдома? Твоя сестра в столиці живе та отримує столичну зарплату, з нашою не порівняти! Ти пам’ятаєш, ми з тобою вирішили збирати на своє житло. І ні, тобі я також не дозволю платити за ці продукти. Ти жінка, платити повинен я, хоч і вважаю це неправильним докорінно! Зрештою, ми приїхали в гості, неправильно гостей змушувати купувати продукти
Я зачинила двері за гостем із величезним полегшенням. Обернулася, думала, що моя молодша сестра обливається сльозами – адже щойно наречений пішов. Яке ж було моє здивування, коли я
Цей квиток лотерейний, – каже жінка, – мені на касі супермаркету запропонували. Ніколи не купувала, у виграші не вірила і ось на тобі! Сунула у сумку і забула. Перевірила лише за три тижні після тиражу. Очам не повірила
— Ніколи я в дива особливо не вірила, – каже Валентина, – та й за 45 років життя мені жодного разу не діставалося нічого, щоб не було оплачено

You cannot copy content of this page