Головна

Автор: Selena

— Не хочу я з вами на шашлик їхати. Мені вдома побути хочеться. — І в кіно тобі не хочеться, і в кав’ярню. Стара діва нібито. А тобі лише за двадцять трохи перевалило. Я ще пам’ятаю, як ти в дитинстві нарівні з хлопцями по дахах стрибала
Життєві історії 0
— Сестричко! У тебе взагалі гордість є? — Ритка була в родині молодшою, але не найбільш мовчазною. — Богдан від тебе до іншої пішов, ти второпала нарешті? Усе,
Майже пів року жила Віка безкоштовно в чистенькій та затишній квартирі, оплачувала лише комуналку, так ще примудрилася квартиру занедбати, зіпсувати нові меблі, розбити телевізор. І з’їхати тихенько, без попередження, кинувши ключі в поштову скриньку
Життєві історії 0
Віка вчинила підло. Так гидко і низько, немов плюнула в душу. Розтоптала, знищила віру в чесність, порядність, у просту вдячність. Віру в людей і в дружбу, особливо жіночу.
Хочете, щоб приїхала, платіть. Я, до речі, вже й розцінки подивилася. Няньки ж знаєш скільки беруть — триста гривень на годину, а я вам дешевше — хоч за двісті. — Мамо, у нас іпотека і двоє дітей. Тобто ти хочеш, щоб я зараз… Щоб я тобі заплатила за те, що ти посидиш з онуками
Життєві історії 0
— Олено, ось тільки не треба робити такі очі. Я що, не права? Я до вас у няньки не наймалася! — вкотре відрізала Людмила Іванівна єдиній доньці. —
— Уявляєш, — шепотіла вона, щоб Костя із сусіднього відділу не почув, — всього чотири номери. Затишних-затишних. Білі стіни, сині віконниці, в саду гортензії та лаванда. Я б сама пекла вранці булочки з корицею, і запах кави змішувався б з морським бризом… Люди б приїжджали до нас відпочивати душею
Життєві історії 0
— Я десять разів чула відмову у своєму проханні. Та що там, навіть більше, — журилася моя знайома. Ось адже дивно. Знаєте, є такі пари, дивишся на них
— Вставай, сонько старе! Ранок добрий настав. Скоро сонечко по боках припікати почне, а ти все вилежуєшся! Чи забула, який день сьогодні? Онуки з правнуками приїдуть, а ти хропеш на всю хату! Дід жартівливо бурчав, а бабуся так само жартівливо обурювалася, мовляв, хто це старий тут? Сам он на скільки за мене старший? Майже на десять років
Життєві історії 0
Немолоді вже були старенькі Семенюки, а все чогось метушилися. Зроду на місці не посидять, і не дивіться, що ногами вже ослабли, та в руках колишньої сили немає. Тут
— Томочко, збігай до магазину, дитинко, кришок капронових треба купити, кришки закінчилися. — Добре. Тома взяла гроші і швидко побігла до магазину. По дорозі вона з усіма привітається, кожному пояснить, куди вона так швидко біжить, скільки банок варення і з чого зробили мама з бабусею, вислухає всі рецепти, за якими варить джем донька тітки Полі або дядька Петра онука
Життєві історії 0
— А чого ж її шукати? — думає Тома. — Он вона, вся на місці. Тато з дядьком лагодять старенького «Жигуля». Мама з тіткою Оленою та бабусею варять
— Відійди негайно! Він ще маленький. — Мамо, я тільки подивитися на братика. — Відійди, я сказала. Он, телевізор подивись. — Людо, ти що? — здивувався чоловік. — Синку, іди до мене, я познайомлю тебе з братом. Це Андрій. Ти тепер старший брат. Будеш прикладом молодшому
Життєві історії 0
Сказати точно, коли життя Людмилки почало псуватися, було б важко. На перший погляд, все складалося чудово: чоловік любив, пестив і любив. Вона працювала, хоч і заробляла небагато, але
— Та ні, встала, вже ні Дружка немає, ні Андрійка, і цей, чортяка волохатий, сидить, пику щирить. А чого йому не щирити? Он, дивлюсь, кришку на глечику відсунув і сметанку злизав, як ножем зрізав, ну як же так… Ну, розуміє, глянь, розуміє
Життєві історії 0
“Ех, добре вранці в селі влітку, і в обід добре, і ввечері, і не влітку теж,” – думає Андрійко, старший онук Коваленків. – “Вранці встанеш, сонечко рожевим краєм
Мама не їсть салатів із майонезом, зате просить, щоб було обов’язково гаряче й відварна картопля на гарнір. Свекруха на черговій дієті, ні м’яса, ні риби не їсть взагалі. Їй треба пару овочевих салатиків і кілька сортів сиру. Син, мало їсть, але обожнює курячі котлети, готовий їх їсти і в будні, і в свята. І картоплю по-селянськи. Іноді міг салат “Цезар” поколупати
Життєві історії 0
Сказати точно, коли прийшло усвідомлення, що в її житті щось не так, Валентина не могла. Чи то через п’ять років шлюбу? Чи через сім? А може, аж через
— Що поїсти в тебе, діду? — І тобі здрастуй, Сашко. По-перше, прибери рюкзак, щоб під ногами не плутався. По-друге — навіть діти малі знають цю істину: коли з вулиці прийшов, треба руки мити. — Діду, та не нуди ти! Ви, дорослі, мабуть, курси якісь спеціальні проходите, на яких вас вчать бурчати
Життєві історії 0
— Діду, я в тебе поживу трохи. Сашко, онук Олексія Вікторовича, вже сімнадцятирічний (у сенсі, що йому все можна, бо молодий та безтурботний), цю фразу сказав радше ствердно,

You cannot copy content of this page