Головна

Автор: Selena

— А навіщо йому потрібен був тоді цей ювілей, якщо він уже збирався від тебе йти? Я ось цього ніяк зрозуміти не можу, хоч убий, – задумливо промовила Женя. – Адже це ж такий цинізм, у моїй голові просто не вкладається! — Та ти що! Як же! Віктор же все життя як актор на сцені. Так любить чужу увагу до своєї персони і похвали, і лестощі на свою адресу. Ось він і влаштував показовий ювілей на свою честь. Щоб ще раз переконатися в тому, який він чарівний і чудовий
Життєві історії 0
— Женю, приїжджай! Мені так погано, просто не висловити словами, – Даша ридала в трубку. – Прошу тебе! — Що сталося? – здивувалася подруга, яка ще вчора ввечері
Стіл ломився від частувань. Чого там тільки не було! І шашлик, і різна риба, дорога і не дуже, багато закусок, салатів, різні фрукти. Навіть справжня червона ікра на бутербродах з маслом була не як прикраса в кілька зерен, а пристойним таким шаром намазана, мовляв дивіться, які ми, це вам не тяп-ляп, можемо собі дозволити іменини справити як слід
Життєві історії 0
За святковим столом у будинку Петренків зібралося багато гостей. Відзначали важливу дату – іменини сина, 8 років як ніяк, вагомий привід зібратися. Батько сімейства, Валера, цього разу не
— З іменинами! Вітаємо! – закричали вони і почали обіймати Ірину Іванівну. — З якими? Невже сьогодні мої іменини? – здивувалася Ірина Іванівна. — Звичайно. Щоправда, їх відзначають мало не двадцять разів на рік. Дуже популярне ім’я, виявляється! – поцілувала Ірину Віра Григорівна, мати Тані
Життєві історії 0
Олег і Тетяна переїхали в нову квартиру після того, як зʼявилася на світ їхня донька Марійка. Молода пара раділа власному житлу – невеликій двокімнатній квартирі, придбанню, на яке
— Не смійте її чіпати. – Іван рішуче став між Анею і батьком. – Анюто, ми йдемо. – Звернувся він до неї. Аня прошмигнула в під’їзд. Іван, намагаючись зберігати спокій, вийшов за нею. У слід летіли слова про те, що вона ще пошкодує, на колінах приповзе, але тільки буде пізно. — Що тепер будемо робити? – Шмигнула носом дівчина, коли вони, тримаючись за руки, йшли алеєю
Життєві історії 0
Ганна бліда, з темними колами під очима, у розтягнутій футболці, схилившись над ліжечком, намагається вкласти спати малюка. Вона повертає голову на звук дверей, що відчиняються, і запитально дивиться
— Вибач, Томо. Я й сама не знала, що так усе вийде. Скрутило ось раптово, думала, що все, прийшла стара з косою. Ну нічого, все обійшлося слава Богу. Зараз полежу трохи, та випишуть. Ніколи мені тут відпочивати, бабуся вдома. Як Вітя з нею впорається? Вона ж шкідлива стала, просто немає сил
Життєві історії 0
— Ну подруго, і налякала ж ти нас усіх! Що це ти надумала, Олено? Чого терпіла стільки часу? А якби не встигли тебе довезти? Олена, яка була ще
— Отже, ось як ти сприймаєш материнську любов? Невдячна! Я ж усе для тебе! Усе життя… — Ось саме – все життя! – Віра раптом розплакалася. – Себе поховала в чотирьох стінах. А тепер… тепер ти робиш те саме зі мною. — Що?.. – Надія розгублено моргнула. – Я не… — Ні, мамо, саме це ти й робиш! Я тоді зламала твоє життя своїми істериками, а тепер розплачуюся за це
Життєві історії 0
— Отже, ось як ти сприймаєш материнську любов? Невдячна! Я ж усе для тебе! Усе життя… — Ось саме – все життя! – Віра раптом розплакалася. – Себе
— Старайся, Гусак! А не то будеш двірником працювати все життя, вулиці підмітати! З такою успішністю ні в інститут, ні в училище не візьмуть. Дітлахи на слова вчительки починали сміятися, а Дімка червонів, втягував голову в плечі й робив вигляд, що намагається писати рівно. Але хлопчик зненавидів школу, і навчання стало для нього покаранням
Життєві історії 0
Дімка Гусак був найменшим у класі, чому його хлопці дражнили “гусаком”, розʼяснювати не потрібно. Хлопчисько до того ж був поганим учнем, ледве-ледве на трійки встигав із предметів. Чи
— Та ти з боку подивися, – продовжувала наступ жінка, – що вона у своєму селі бачила? Корів та свиней? Навесні, восени з чобіт гумових не вилазила? Я сільських знаю. Їм аби за що-небудь вчепитися, відштовхнути когось… Дивуюся, де ти таких знаходиш? Минулого разу кандидатку в наречені привозив, здається, Вірою її звали. Така ж нахабна обірванка
Життєві історії 0
Те, що почула зараз Катерина, зовсім не призначалося для її вух. Тому й засмутило дівчину до сліз. Біля прочиненого вікна Катя опинилася випадково. Їй просто захотілося подивитися на
— Людко, чуєш Людко, вставай, пора сніданок готувати, і курям не забудь дати, – часто будила вранці маленьку дев’ятирічну дівчинку мати. У кімнаті було прохолодно, піч уже охолола, Людмилка скуйовдилася і ніяк не могла себе змусити вилізти з-під теплої ковдри. Але треба, а то можна позбутися солодощів чи обновки до свята
Життєві історії 0
— Людко, чуєш Людко, вставай, пора сніданок готувати, і курям не забудь дати, – часто будила вранці маленьку дев’ятирічну дівчинку мати. У кімнаті було прохолодно, піч уже охолола,
— Васильку, а давай ще дитинку заведемо, – запропонувала вона чоловікові, – а то Іванко виріс, ми й не помітили. Так і школу закінчить, залишить рідну домівку, і лишимося ми з собою самі-самісінькі. — А, давай, – спочатку погодився чоловік, але навіщось поліз у верхній ящик у шафі, де під білизною лежали гроші і журнал затрат та доходів
Життєві історії 0
Про жадібність сім’ї Єгорових знали і за межами села, в якому вони жили. Подейкували, що Вася одружився з Поліною тільки через те, що за нею посаг гарний був:

You cannot copy content of this page