Головна

Автор: Selena

– Якщо не брати до уваги того, що чоловік ростив уже чотирирічного сина на стороні, винаймаючи на мої гроші квартиру коханці, і навіть не збирався йти. А що, зручно ж! Там – любов, тут – достаток. Він же розумів, що на моїй машині їздить, у чотирикімнатній квартирі живе, яка теж моя
Життєві історії 0
Христина розлучилася пів року тому. Звісно, колишнього чоловіка жінка зі своєї квартири негайно виставила, та ще й виписала через суд, щоб ніяких «але» не було. Але це, як
Це ти в мене дуже мудра й хороша матуся, найкраща на світі, навіть мій Антон дуже поважає тебе й відгукується добре. А ще він сказав, що в майбутньому купимо котедж і тебе перевеземо до себе. Бачиш, як зять про тебе дбає
Життєві історії 0
Заміж Юлія вийшла дванадцять років тому за коханого Антона. Родина в них чудова, виховують десятирічного сина Гліба. Сама вона з невеликого селища, закінчила інститут разом із чоловіком. Живуть
– До вісімнадцяти років я мала обов’язок його утримувати, – каже Люда. – Колишній чоловік платив аліменти. Теж – по обов’язку. А зараз – усе! Набридло. Якби Ярослав учився – інша справа, я б і далі його навчала, годувала та одягала. А так що? Годувати здорового лося, який нічого не хоче робити? І так, буде у мене друга дитина
Життєві історії 0
– Щойно мати її, моя колишня сваха, «відійшла на вічний спочинок», Люда сина висселила в її однокімнатну квартиру. Ні, не подарувала її йому, а просто дозволила там жити,
— Я ходжу до батька. Там живе мій батько, а не коханець, — сказала Дарина. — Ах, батько? Ну, це зовсім інша річ. — Максим знову небезпечно хитнувся. — А хіба він живий? Ти ж казала… Чи я щось переплутав? — Казала. Тому що було соромно сказати правду. Я думала, його давно немає
Життєві історії 0
Максим під’їхав до старої п’ятиповерхівки й припаркувався так, щоб номери не впадали в око. Похмуро подивився на обдерті незасклені балкони, сліпі вікна. Сучасні склопакети виглядали, як нові латки.
Вчора, наприклад, вона Соню годувала картоплею з котлетою, а сама їла порожню картоплю. Тому що їй котлет уже не вистачило. Та й обід Оля сьогодні пропустила, казала, що роботи багато. Лише з’їла бутерброд з найдешевшим сиром
Життєві історії 0
Стояла нестерпна спека. Серпень, схоже, і не здогадувався, що скоро осінь. Не збирався він здаватися. Для місцевих широт така спека в останній тиждень останнього літнього місяця була доволі
«Ну що ж, у кожного свої корені…» або «Як мило, що ти все ще тримаєшся за сільські звички». Але найотруйнішою її фразою, тією, що врізалася мені в пам’ять, як скалка, була: — Ой, селючка
Життєві історії 0
Свекруха Світлана Володимирівна сміялася з мене майже з першого дня нашої зустрічі. Не грубо, не відкрито — ні, вона була надто вихованою для цього. Її глузування ховалися за
— Новий рік, синку, сімейне свято, ти навіщо її за собою приволік? — Вона моя дружина, — так само тихо відповів їй син, а у Лілі серце шалено калатало в грудях
Життєві історії 0
— Лілю, а ти що це наготувала стільки? Із собою щось хочеш зібрати? — Запитав чоловік, заходячи на кухню й потягуючись на ходу. Володя працював у нічну зміну,
Від відпочилої жінки сім’я тільки виграє. Не віриш — перевір. — Я спробую… — задумливо протягнула Ольга. — Ось й усе, що говорять мені карти, мила. У свою «порчу» ти сама себе загнала, винісши за дужки
Життєві історії 0
Ольга зайшла в кабінет, стомлено поклала сумочку на кут столу, сіла в крісло, відкинулася на спинку й заплющила очі. Восьма ранку, а вона почувається, як макуха у соковижималці.
— Поки ми з Ганною живі, про цю квартиру, навіть не думайте, а краще зовсім забудьте про неї. Наш будинок, все, що у будинку й мій «Лексус» наступного тижня оформлю на вас
Життєві історії 0
Діти потихеньку під’їжджали. Хоча, які вони діти? Старшому синові, Леоніду, вже сорок, та й молодшому Іванові, двадцять п’ять. Донькам: Маргариті – тридцять п’ять, а Оксані – тридцять. Окрім
— І ось, у житті чоловіка — майже фінал, а донька улюблена, розпещена, на яку Ольга багато років поклала, щоб була здоровою й нічим не відрізнялася від однолітків, заявила, мовляв, думай, мамо, як жити будеш
Життєві історії 0
— Олю зустріла, ну пам’ятаєш, мою подругу, в школі ми з нею міцно дружили, — розповідає Тамара рідній старшій сестрі. — Ой, сіра вся, поникла… — Пам’ятаю її,

You cannot copy content of this page