Головна

Автор: Selena

Поїздка на конференцію була для Ганни Павлівни можливістю зустрітися з донькою і побалувати її домашньою їжею. Після роботи вона відразу зателефонувала Марійці: — Уявляєш, я їду у відрядження до столиці! Скоро побачимося. Що тобі привезти, донечко? Марія у відповідь якось зам’ялася. — Навіть не знаю, мамо. У мене стільки справ
Життєві історії 0
Ганна Павлівна прокинулася вранці в п’ятницю з дуже дивним відчуттям. Їй наснився яскравий сон, детальний і незабутній. Якби вона була забобонною, то одразу почала б панікувати, тому що
— А де ж ви спите? Ночуєте де? – запитують дівчатка. Жінка усміхається. — А я не сплю літо ж. Я сиджу біля річки, на лавці. А сьогодні прийшла до мого, тепер уже не мого будинку, піднялася на поверх, знаєте, дивлюся – відчинено, Миколка маленький любив ховатися від мене там, на даху, у мене промайнула шалена думка залишитися там на ніч. — Що за жах, обурюються дівчата
Життєві історії 0
Оленка співала від щастя, ще б пак! У неї є квартира, своя квартира, без злісної господині, яка вимикає світло об одинадцятій, стоїть над душею і вимикає газ під
— Ну як же? Я ж казала Аллочці, що посидимо в тісному сімейному колі, потім сфотографуємося на спільне фото, тільки родичі, розумієш? — Ні не розумію, мамо. Мати показала очима на Влада. — Свої, розумієш, свої, родичі. — Та що тут незрозумілого, – фиркнула сестра, – відвези хлопчиська до його рідні, бери дружину і повертайся. Мама ж сказала, що без чужих хоче
Життєві історії 0
— Кириле, я затрималася трохи на роботі, ти поїдь з дітьми, а я заскочу додому, переодягнуся і поїду… — Так Алло, добре. Я збираюся тоді, дітей беру і
— Ось через цю квартиру і розгорівся скандал, – хитає Галина Григорівна головою. – Я запропонувала синові офіційно провести обмін – його частка в моїй квартирі на цю однокімнатну. А Оля надулася, коли почула. І ображається досі! — Напевно, розраховувала, що ти тихо заберешся в цю однокімнатну, а їм трикімнатну залишиш? — Саме на це вона й розраховувала, все кричала, що в них сім’я, а я одна, мені менше місця треба
Життєві історії 0
— Тут заперечуй-не заперечуй, а він мав повне право привести її до нас у квартиру, – пояснює Галина Григорівна подрузі. – Мама моя так розпорядилася: половину мені, половину
Ярослав пішов, але забув узяти свій паспорт. Його Ольга знайшла на підлозі біля ліжка. Поспішав, мабуть, коли свої лахи збирав. Відкрила, щоб подивитися його прописку у Харкові. Хіба мало стане в пригоді. На її подив, він зʼявився на світ в Києві і прописаний у тій самій квартирі, в якій вона була в нього в гостях один раз. — Альфонс! – підсумувала Тамара Василівна. – Не переживай. Прийде, не відчиняй. Я йому сама паспорт віддам
Життєві історії 0
Ольга проживала з бабусею в трикімнатній квартирі в Святошинському районі столиці. Вона не пам’ятала матір. Коли її не стало, їй і чотирьох років не було. Бабуся Софія Андріївна
— Невже ти стала така багата на гроші, що дорогі цукерки нам привозиш? – запитувала мати, радіючи успіхам доньки. — Ну, не така багата, як хотілося б, але не голодуємо ми з Марійкою. І то добре! – сміялася Света, – у місті більше замовлень, я намагаюся шити добре, і вже є в мене постійні клієнти
Життєві історії 0
Світлана овдовіла, коли їй було всього тридцять років. Безглузда ситуація забрала життя чоловіка. Чотири роки промучилася Світлана в селищі, в будинку, де вони з чоловіком були раніше такі
— Годувальниця приїхала! Ольго, загорни нам, що готувала, хоч удома скуштуємо твоїх шедеврів. Оля засміялася разом з усіма і поганий настрій почав потихеньку відступати. Тітоньки потягнулися на кухню, щоб скоріше накрити стіл. А ось уже всі за столом і привітання Дімі з усіх боків, поки нарешті не встає Віра Миколаївна: — Синочку, я хочу побажати тобі здоров’я, щастя і вміння, яке не всім дано
Життєві історії 0
— Оленько, звільни мені стіл, будь ласка. А то мені поставити продукти нікуди. Віра Миколаївна рішуче переставила блюдо з індичкою, уже готовою до подачі, на стілець поруч зі
Бабусин будинок вирішено було відбудувати заново. Усі дорослі члени сім’ї виділяли на цю добру справу певну суму. А відповідальність за саме будівництво поклали на мене. Чому? Тому що я за фахом інженер-будівельник. Щоправда, досвіду в мене не так багато, лише два роки тому закінчив університет. Але в решти в сім’ї не було й цього. До того ж грошей у мене немає. Звідки вони в молодого фахівця на самому початку кар’єри? Тож, не маючи можливості вкластися в цю справу фінансово, буду безкоштовно працювати сам
Життєві історії 0
Взимку в бабусі згорів будинок. Рідні у старенької багато, і її було кому прихистити. Але доля будинку в селі дуже всіх хвилювала. По-перше, це було улюблене місце літнього
У селі в нас переважно пенсіонери та люди похилого віку, молодь виїжджає. Сільські всі йшли до Павла з проханням, то дров напиляти, то дах підлатати, то телевізор полагодити, та багато чого. Він дорого не брав, але це були гроші. А він не міг відмовити літнім і старим, які знають його з пелюшок. Незручно ж відмовляти їм
Життєві історії 0
Юлія взяла відпустку і поїхала в село до тітки, сталося непередбачене. Тітка Марія впала на подвір’ї і сильно пошкодила руку, причому праву. А в неї кури, коза, воду
— Тепер тобі, мамо, треба зі зручностями жити. Та й навіщо тобі такий великий будинок? Нам би з Іриною впоратися. А тобі ось – однокімнатна, невелика, з ванною, балконом, і лікарня під боком, і ринок знову ж таки, поруч. А ми до тебе приїжджати будемо. Не нудьгуй! – заспокоював маму син. Ніні Анатоліївні було вже сімдесят років, здоров’я не поліпшувалося, з кожним роком жінка ставала слабшою. Але, ось, що так хвилююче вона сприйме свій переїзд до міста, не думала
Життєві історії 0
Ніна Анатоліївна сиділа на лавці біля під’їзду, з сумом дивлячись на дітлахів, які граються в пісочниці. Вона нещодавно переїхала в це містечко, залишивши єдиному синові будинок у селищі

You cannot copy content of this page