Купляти харчі вони звісно будуть, гроші у них є, – зітхає Лідія Іванівна, – та тільки ми з Толиком тоді не побачимо ні сина, ні онуків. І натиснути на сина боюся: і так довго ходив без сім’ї, а тепер у нього двоє дітей. Соня може вирішити кинути його і поїхати до своїх батьків з малюками. Як ми тоді
— А що самі? – гукає через паркан вдень в понеділок Лідію Іванівну сусідка, – я машину вашого Вані бачила, адже він був з п’ятниці і лише вчора
А, зрозуміло, – простягла мама знову замість привітань, – а я дивлюся, що це ти розіжралася, як корова та морда пішла коричневими плямами. Тепер зрозуміло, чому ти стала така страшна. Я одного зрозуміти не можу, навіщо? У вас борги, треба віддати, а потім уже розмножуватися. Та й кар’єру не заважає зробити, а ти вирішила стати квочкою і заритися у пелюшках
— Чоловікові такого взагалі не зрозуміти, у нього з власною мамою відмінні стосунки, – розповідає Ілона, – чесно кажучи, я цьому прямо заздрю. Але у мене зі свекрухою
Дочко, – говорила я, – це шлях у нікуди, – у нього сім’я, діти, навіть якщо він і розлучиться, то подумай, як це виглядатиме збоку. Ти залишиш без батька двох дітей. Він буде платити аліменти, його колишня дружина зі своїми проблемами та проблемами дітей все одно буде постійно присутня у вашому житті
Моя молодша донька закохалась у 20 років. Сильно, до самозречення. Бігала на побачення, сиділа, уткнувшись у телефон, чекала на смс. І все б добре, тільки її обранцеві було
Сам розумієш, – ніби виправдовуючись, говорив високий, – якби в лісі, інша справа, там хоч багаття можна розвести. А тут до лісу півтори години ходу. Мені тебе не дотягти
— Ти, Серього, замерзнеш тут. Сам розумієш. Скоро ніч, хуртовина починається. До ранку тут не протриматись. Розмовляли двоє. Один високий, у чорному кожушку, міцно стояв на лижах, за
Але на чоловіка слова про дитину діють як пін-код: одразу починає шукати можливість сплатити утеплення будинку, теплицю, систему поливу та інше. А вдома – трава не рости, ти бачила нашу ванну? Там ремонт не просто проситься, волає вже
— Даром вона мені була не потрібна, – сердиться Дар’я. – І я досі вважаю, що свекрусі треба було цю бісову дачу просто продавати. Але ні, як же!
А син ні слова не збрехав дівчинці. Живе із мамою? Правда. Мама інвалід? Правда. Кинути маму не може? Правда, не може. Коли напад наздожене мене – не вгадаєш, хтось поруч має бути. Та й у чому сина звинуватили? У тому, що сказав чисту правду
Мені 48 років. Двоє дітей: дочці 29 та синові 26. Живемо ми, не скажу що село, скоріше – дачне селище. Чоловікові тут дістався будиночок від бабусі у спадок.
І опинилася я в 4-х стінах, – розводить руками жінка, – нудно та тихо. Чи живу, чи ні. Будинок – повна чаша чи клітка? Спілкування лише з мамою чи на форумах, доки чоловіка немає. Усіх подруг віднадив. Ні, він їм і поганого слова не говорив, але хто приходитиме до будинку, де висить важка мовчанка такого зануди
— Мені тоді здавалося, – зізнається Юлія, – що Єгор вигідно відрізняється і від усіх моїх шанувальників, і від хлопців, які просто вважалися в друзях та знайомих: діловий,
Хозяйка жила одна в трьох кімнатах. У ванній кімнаті різні шампуні для кошенят. Скрізь сильний котячий дух. Кішки тут були на королівському становищі, і, мабуть, їх натовпом виштовхали за труною
Нещодавно я потрапила на орендовану квартиру в центрі Києва, яку здали відразу після відходу на той світ власниці. Величезна запущена квартира з чорним ходом. Нові господарі – дуже
Неохайний, – скаржиться Юля, – ніколи за собою не прибере, не вимиє раковину. Їсть біля компʼютера або телевізора, то потім крихти і посуд там і залишаються. Взуття ніколи не вимиє. Увечері в коридорі підлогу протру, так він вранці взуваєтся і так натопчє, що просто страшно дивитися. Адже синочок повзає, ходить, все це в кімнати тягнеться
— Не можу я так більше, – пояснювала Юля своїй мамі, – ну добре він щось не прибирає, але він патологічний нечепура. І, якщо раніше, це якось можна
Племінників любить до самозабуття. Обдаровує і з собою відпустками тягає. Внуки навіть графік уже склали, хто наступний і чому. Чоловік її не заперечує, навіть жартує, скільки цього разу племінників на виховання з собою беруть
Моїй дочці 36 років. Три роки тому вона вийшла заміж, що дивно для всіх. Особливо для моїх синів (її братів) та їхніх дружин: дочка їм занадто черствою здавалась.

You cannot copy content of this page