І ось, зовсім недавно, коли вони сиділи на лавочці біля під’їзду, жваво обговорюючи способи боротьби з жучками в крупах, які все ще чекали на свій «зоряний час», повз них пройшла сусідка Валька, ведучи свого сина за руку і вимовляючи: «Скільки можна? Весь порошок на тебе перевела, тисячу разів тебе просила не лазити де попало» І тут Петрівна грюкнула своїми підсліпуватими очима на Клавку і вимовила: «Тисячу! Клавко, ти ж мені з якого року вже ніяк не віддаси!»
— Ой лишенько, чи я на тому світі вже!? – вигукнула Клавка, коли побачила звідкись зверху своє розпростерте посеред кухні тіло з черпаком у правій руці й зубами
Якщо вийде довести, що Катька його нагуляла, то аліменти скасують. — Зоє, ти з глузду з’їхала? – жахнулася Марина Іванівна, – Та Славко же – копія Володя! — Е, ні! На Катьці проби ставити ніде, потрібно все перевірити. Чому мій хлопчик має годувати чужого приблуду
— А за що мені її любити? – Зоя Іванівна сердито стиснула губи, – Вона мені хто? — Ну, почнемо з того, що вона – мати твого онука,
— Сьогодні ми з Ларисою подали заяву до РАЦСу, за місяць я одружуся, – просто, як про щось само собою зрозуміле, повідомив чоловік, – Тягнути більше нікуди. — Одружуєшся? – пересохшими губами перепитала Аня, – А як же я? Наше весілля? Ми ж минулого тижня з тобою підбирали кафе
Аня їхала майже порожньою трасою, на автоматі перемикаючи швидкості. Дорога попереду, освітлена яскравим світлом фар, розпливалася через сльози, що застилали очі, серце стискалося від болю й образи. Три
На роботу їздив бувало прямо в робочому старому одязі, у ньому ж заходив у магазин дорогою з роботи додому, дружина зітхала: «От позорище, ходиш, як безхатченко якийсь! Хоч би переодягався, раз нове ніяк не вдягаєш!» Але… Щоразу він навмисне «забував» узяти з дому новий робочий одяг або хоча б вдягнути його одразу вдома, бо дуже шкода йому було бруднити новенький гарний костюм
Безхатько вскочив в електричку останнім. Підхопив бабку з візком, що забарилася, і, «ущільнивши» її в загальну «масовку», сам «влип» під двері, що зачиняються. Весь натовп тихенько дислокувався всередину
Прикрила двері, хвірточку, та й пішла… Всього 15 кілометрів, і не відстань зовсім. А для порядку взяла дещо з дитячого приданого, ну ніби як доньці передати та побачитися. Вечори влітку довгі, світлі, ось баба дорогою йде, навколо ні душі, так щоб думки погані гнати від себе геть, то одну пісню затягне, то іншу, та й іти так не дуже нудно
Бабця перехрестилася і знову вклонилася в підлогу. Вона вже цілу годину стояла на колінах і ревно молилася, просила Бога за свою дочку. Вона не розуміла чому, але, відтоді
Дід, який ніколи не бачив нічого, крім лопати, тракторів і сільської худоби, побачивши жіноче оглядове крісло, ледь не зомлів від жаху. Але, будучи мужиком, швидко збагнув, як допомогти дружині і, подавши руку, почав тягнути її, допомагаючи видертися на цю хитромудру споруду, він тягнув щосили зовсім як у казці про ріпку
У матусі Марійки сталася біда. У її літньому віці, коли вже давним-давно забуті всілякі жіночі “нездужання”, а діти вже й самі доросли до онуків, трапилися в неї проблеми
Здрастуй, Поліно! Я довго думала, чи потрібно тобі писати… Після того, як я побачила твою сторінку на фейсбуці, минуло майже чотири місяці. Весь цей час я розмірковувала. Ти мене не знаєш, але ми сестри. Мене звуть Марія
— Поля! Полінка! Ти де? Ольга відчинила двері в кімнату доньки. Поліна напівлежала на підлозі, накидавши подушок з дивану й обклавшись підручниками та зошитами. Найгарячіша пора – скоро
Тому, я хочу, щоб ти розуміла – бабуся злиться не на нас із тобою. Вона злиться на цю несправедливість. У неї нікого більше немає. Тато був її єдиною дитиною. А тепер уяви на мить, який це біль… Тобі важко, адже ти ще маленька, а я її розумію дуже добре. І знаю, що вона зовсім непогана людина. Інакше не допомагала б мені виховувати тебе стільки років
— Семенова, ти така дивна! У тебе всі вдома? — Мама на роботі. Удома тільки бабуся… Дружний сміх гримнув, змусивши Аню відсахнутися і почервоніти від досади. Знову щось
— Тоді що відбувається? Де всі? — Ми всі вдома. Так, у себе вдома – ми вчора переїхали! А замки поміняв новий господар квартири! Алло, мамо, алло – я тебе не чую! Але жінка вже відключилася – вона перебувала в стані шоку: як це – переїхали? Переїхали і нічого не сказали рідній матері? Як же так? Вона до них – з усією душею, а вони
Це все – противна невістка Олена: дівчина їй ніколи не подобалася. Це треба ж – налаштувати сина проти рідної матері! Тепер, напевно, і ключів їй не дадуть… Засмучена
Наталя штовхнула двері ногою і вийшла з кімнати, а Олена розгублено застигла, не розуміючи ще, що сталося щойно. Здається, її вигнали з дому… Голова працювати категорично відмовлялася. Олена намагалася вхопитися хоч за якусь думку, яка дасть відлік рухатися далі, але вони пурхали рваними клаптями, не даючи зосередитися
— Мамо, ти що?! Що ти робиш? – Олена мало не плакала, дивлячись, як мати викидає з шафи нехитрі її пожитки. Червона сукня в горошок, її улюблена, недбало

You cannot copy content of this page