Головна

Автор: Selena

Ти ж заради нього ялинку живу ставила! Старалася! Говорила, мовляв, голки — це дурниця, хоча майже до літа вимітатимуться. Невже не пам’ятаєш? — Тільки даремно старалася. Жодної від них подяки. — Від кого? — Віра Павлівна злегка розгубилася. — Хіба недостатньо просто любові?
Життєві історії 0
Зустрілися сусідки біля під’їзду. Одна — трохи втомлена, але весела, друга — похмуріша за хмару. — Ти чого така набурмосена? — запитала Віра Павлівна, поставивши сумки на лавку.
— Якщо я така погана, забирайте їх усіх собі! — раптом закричала в телефон Катерина. — Синочка свого й онучку улюблену! І живіть із ними, виховуйте, а ми якось самі з дитиною впораємося. Обіцяю, навіть на аліменти не подам. — Ти зараз дуже сильно не права, — спокійно відповіла їй свекруха. — І потім пошкодуєш про свої слова. Я зроблю вигляд, що їх не чула
Життєві історії 0
— Нам не потрібна друга дитина, — похмуро сказав Катерині її чоловік, Степан. — Ти можеш залишити її винятково для себе. Я особисто можу утримувати лише тебе і
То він із зарплати купить дорогущі стейки, щоб поїсти, як у ресторані. То на останні гроші піцу замовить. А було й таке, що дитині на підгузки грошей немає, зате Андрій у шкарпетках за п’ятсот гривень ходить. Мовляв, вони довше прослужать
Життєві історії 0
— Ти чого суп не досолила? — невдоволено підібгавши губи, запитала Алла Вікторівна. — Їсти ж неможливо! — Тому що я люблю, коли їжа недосолена, — намагаючись говорити
— Вона подарувала будинок твоїй сестрі, а доглядати її маєш ти? — Так. — А чому б твоїй мамі не переїхати до доньки? — Ларисо, ти ж знаєш, що в сестри немає нормальних умов. Селище маленьке, лікарня далеко, нормальних лікарів не знайти. У нас із цим набагато простіше. — Хіба твоя мама хвора? — Ні, але вона ж не молодшає
Життєві історії 0
— Ти нормальна взагалі? — Антон себе вже не контролював. — Це ж моя мати! Вона в мене одна! А дружин може бути скільки завгодно! — Правда? —
— Я стільки дала твоїй дружині, а їй батьки дорожчі? Так і знай, що вони почнуть лізти у ваші стосунки й налаштовувати її проти тебе. Жінка повинна відмовлятися від своєї сім’ї, бо входить у сім’ю чоловіка. Ці стосунки від початку були приречені, враховуючи прив’язаність твоєї Олесі до батьків. Ти чоловік чи ні, щоб сказати своє слово? Вона всі свята повинна відзначати з тобою і зі мною! Так споконвіку було
Життєві історії 0
— От щастить же комусь зі свекрухами! Моя б мені зроду нічого не подарувала. Тільки й дивиться, що б у мене потягнути. Нещодавно сиділа й бідкалася, що в
Загалом, будемо готувати те, що зазвичай: я м’ясо під шубою запечу, рибку посолю… — Брат обіцяв м’яса копченого привезти… — зізналася мати. — Чудово. Нехай сидять і слиною давляться. У нас буде свято. А вони як хочуть
Життєві історії 0
— Люба, мені мама сказала… — почав Сергій, але Марія не дозволила йому продовжити, перебиваючи: — А мені нецікаво, що сказала твоя мати. — Як це?! Справа стосується
Курка, каже, в нас кульгава, давай її сьогодні приготуємо. От я за тобою й пішов. Допоможи, тату. Там за хлівом сокира є. Батько знову розсміявся. Знав, що в сина слабкість є. Тварин він так любить, що нікому зла заподіяти не може, навіть якщо для цього худобину й ростили
Життєві історії 0
— А давай вже мені друге! — весело грюкнув ложкою по тарілці Тимофій і обернувся до дружини. — А це все, — знизала плечима Софія, намагаючись усім своїм
— А ви, Ірино Олексіївно, теж гарні: брали новорічний подарунок онука й з’їдали його, наче нічого й не сталося! Зовсім совісті немає? — гнівно випалила жінка. — Я його взагалі-то не крала, мені подарунок син привозив! — огризнулася у відповідь свекруха. — Яка різниця?! Ви брали його і їли! Можна сказати, що об’їдали власного онука
Життєві історії 0
— Ви довго ще будете збиратися? — роздратовано пробурчав Олег. — Цілу годину вас чекаю… — Ще кілька хвилин, — метушливо відповіла Галина, натягуючи шапку п’ятирічному синові Іванкові.
— Домашнього хочеться. Супчику, котлеток, пюре з гуляшем, випічки. Зрештою, простий салатик із огірочка, помідорчика та редисочки. Немає сили більше руколою давитися. Олена лише плечима знизала. Наступного дня замовила все, про що просив Коля. Але й це його не влаштувало. — Їжу без душі готували. Ось якби ти зробила щось своїми руками
Життєві історії 0
— Скажу чесно, — мати нареченого зітхнула й подивилася на невістку. — Ти нам не підходиш. Олена усміхнулася і опустила очі. Чекала, коли Коля щось їй відповість. Але
— Котлети, — Сергій підняв голову і жадібно втягнув ніздрями повітря. Вдихнув ще раз і навіть заплющився. Хотілося котлет. Навіть під ложечкою десь засмоктало. Удома для приготування котлет нічого не було, тому він одразу ж спустився назад і купив домашній фарш. Як готувала котлети дружина, Сергій, звісно, бачив, але ось сам. Сам він їх ніколи не ліпив, не смажив
Життєві історії 0
Чоловік кинув виделку на стіл так, що та із дзвоном ударилася об цукорницю і завмерла. Андрій свердлив виделку поглядом, чекав, коли дружина зверне на нього увагу. — Розбив

You cannot copy content of this page