Автор: Selena

Дарина та її родина живуть у невеличкому місті, районному центрі. Тут є кілька багатоповерхових мікрорайонів, а на околицях розкинувся великий приватний сектор. Дарині вже сорок два роки, має

Раннього зимового вечора тротуаром спального району міста йшла висока жінка. Надворі ще було видно, і вечір тішив погодою: зовсім легкий морозець, а вдень світило яскраве сонце. Зараз сонце

Ми з дружиною переїхали до цього будинку зовсім нещодавно — не минуло й року. Так сталося, що трикімнатну квартиру довелося розміняти на дві повноцінні однокімнатні — одна нам,

Наближався Новий рік, і в домі, як завжди, панував передсвятковий гармидер. Дружина вже кілька днів бігала по магазинах у пошуках ідеальних подарунків, а я взявся за своє —

— Так мені й сказали, що я просто хотіла собі голову розвіяти, чого в сестри чоловіка, звісно, дозволити собі не могла, тому й з’їхала від неї в готель,

— Мені двадцять п’ять років, а з десятирічного віку я жила з бабусею по батьковій лінії, — розповідає Інна подрузі. — Так уже сталося: тато з мамою розлучилися,

Антоніна із Сергієм жили, скажемо чесно, зовсім скромно, навіть бідно. Двоє діток росло. Тільки й рятував їх город, та старенька, вже геть квола корівка, яка молока давала щоразу

— Онучка така наївна, маленька ще, каже мені: — Бабусю, ти тільки мамі не кажи, що я тобі сказала. А зі мною бабуся Аня тепер живе, — розповідає

Погано, коли відпустка в тебе випадає на грудень. Ні, звісно, якщо ти маєш можливість поїхати куди-небудь на Мальдіви, наприклад, то й на початку зими стрибатимеш від щастя. Але

Ніколи за чоловіком Ганни не помічалося тиранських замашок. Вісімнадцять років у шлюбі, двоє дітей: шістнадцятирічний син та одинадцятирічна донька. Їм по сорок чотири роки, жили завжди непогано. —