Ще живучи в селищі, на 2-3 рік наших стосунків, я помітив, що у дружини вельми своєрідний характер і поведінка. Вона весь час дорікає мені по дрібницях, і в останні роки масштаби цього досягли катастрофічних розмірів. То я в магазині не туди повернув, то склянку не туди поставив, то сказав не так, то зробив не так. Я пов’язував це з тим, що вона жила в сім’ї, де стосунки у батьків вкрай напружені
Мені 28, моїй дружині 24. Познайомилися, коли їй було 15, я в неї перший і, ймовірно, єдиний. За кілька років після стосунків з’їхалися, вже років 5 живемо разом,
Забавлятися з чоловіком, якому пере, прасує і готує дружина – це одне. Це ж свято душі й тіла. А от жити з ним, коли він живий, коли він псує повітря, хропе, використовує унітаз за прямим призначенням, упускає на стіл крихти, чухає дзвіночки вранці й залишає в раковині чашку – це інше. Це проза
— Неприємно, але, думаю, що вони зійдуться, – ділиться з подругою своїми міркуваннями Олена Глібівна. – Як спілкуватися з ним, якщо що? Не знаю. Бажання немає спілкуватися ніякого.
— Ірино Михайлівно, ось я в дружини запитував, а чому ви заміж не вийдете? Адже ви така жінка, могли б ощасливити будь-якого чоловіка і самі при цьому були б щасливі. — А я й так щаслива, – відповіла теща, – Знаєш, Денисе, є такий народний гумор: хороші чоловіки на дорозі не валяються, вони валяються на диванах. Тобто, хороші чоловіки мого віку, в сім’ях живуть, а ті, які нікому не потрібні, вони і мені не потрібні
Денис і Оксана були одружені перший рік і жили вони з тещею. Зять вважав, що теща, Ірина Михайлівна, класна тітка і з нею навіть не треба уживатися, настільки
— Усе племінник! – підняв він руки вгору і різко опустив, – Одружуємо тебе! Зісватали твою Ганну. А що ти хотів? Вона в дівках засиділася. Давно за двадцять буде… Батьки її від щастя просто на руках нас до столу понесли. Як пригощали… — Як засиділася? – не зрозумів Матвій, – Їй же сімнадцять… Я боявся, що нас не розпишуть у сільраді… Ганна моя…. А ви кого мені посватали
2005 рік. Село завмерло. Спекотний літній полудень розігнав усіх жителів по домівках. У прохолоді густої крони старої берези стоїть альтанка. На невеликому диванчику сплять трирічні двійнята Миколка та
Я не позбудуся дитини від Ігоря! Я люблю його! І так, я дитину теж уже люблю, розумієш? Вийду заміж, я маю право, дитина зʼявиться вже коли мені виповниться 17 років, а Ігорю взагалі через місяць 17! За довідкою ми розпишемося, дитина буде
— А що чоловік? – втомлено махає рукою Ольга, – Чоловік мовчить, спочатку готовий убити був цього Ігоря, а тепер просто мовчить. Як же, Настя завжди була його
Я коли зуби чищу, то ніколи не дивлюся на себе в дзеркало, очі в раковину завжди вперті – це щоб не шокувати себе зранку. Я ще у двадцять років зрозумів, що так настрій на весь день кращий. Дівки від мене шарахалися в сторони, поки ви по жінках скакали… А потім Оленку зустрів – вона не злякалася. У неї зір був мінус вісім і вона соромилася носити окуляри
Рома вважав свою дружину красунею і говорив друзям як йому невимовно пощастило з дружиною. Друзі стримано посміхалися, попиваючи дорогу випивку, якою їх пригощав Рома. Лазня у Роми що
Увесь день він ходив розгублений. Усвідомлення того, що в нього є донька, причому, вона була весь цей час, а він і не знав, придавило Гришу. Він розумів, що потрібно щось робити. У жодному разі залишатися осторонь він більше не хотів. Піти до Людмили і поставити їй прямі запитання? Якось може неправильно вийти. А раптом там чоловік… А раптом, він не знає, що дитина не його
— Василівно, кажуть у нас у селі весілля скоро? Жінка, яка укладала покупки у велику господарську сумку, стрепенулася. — А я звідки знаю? У кого весілля? Ти, Клавко,
— Та яка з мене няня! — Ну а що? Скільки ти у своїй школі отримуєш? А вона обіцяє чотири тисячі на день платити. Скільки там Валерка винен? Сто? Ну от за місяць ти навіть більше заробиш, вона за свята і вихідні подвійний тариф платить. А в тебе все одно відпустка на носі
— Це ти в усьому винна! – кричав син. – Навіщо взагалі я зʼявився на білий світ від цього пияки? Від образи у Віри перехопило горло, і дурні
А потім також не було часу, потім Кирило квартиру купував і ремонтував, потім черговий проєкт горів. — Не гай часу, – хитала головою мама, – подивися, скільки навколо чоловіків? Хотів би одружитися, одружився б уже давно. І відсутність квартири не завадила б, і кар’єру б спокійно робив одруженою людиною
Я втомилася. Я вже 6 років чекала, коли настане час. 6 років я була немов на гачку. Мені зараз 33 роки і можете говорити що завгодно про годинник,
Приблизно місяців через 8 після відходу мами, Ганна з братом почали помічати, що тато якось піднісся, почав проявляти інтерес до життя, раптом поїхав на шопінг, найняв жінку, яка відмила його неабияк зарослу пилом квартиру. — Одягатися почав, туалетною водою користувався, удома вечорами було складно застати, – каже Ганна, -70 років не вік, звісно, я одразу відчула, що річ у жінці. Але я була готова до чого завгодно, до вдовиці років 60, до розлученої років 50-ти, але не до молодиці 25-ти років
— Дуже переживав, ми з братом навіть думали, що й батька слідом за мамою віднесемо незабаром, – розповідає Анна, – вони ж 45 років разом прожили, а якщо

You cannot copy content of this page